РОЗДІЛ 1

Минуло два роки 

Віталіна 

Я сиділа у кімнаті гуртожитку і думала про свої майбутні досягнення, про власний бізнес. Так! Вже мріяла, як відкрию власну туристичну компанію. Обожнюю подорожі, особливо мрію відвідати середземноморські країни. Це було основне у виборі професії.

Хоча до закінчення університету ще дуже і дуже довго, початок третього курсу. Але я просто не можу інакше, не планувати, пливти за течією. Це не я! Ніколи не могла навіть так жити! І не хотіла!

Мені завжди потрібно ставити цілі і досягати їх, розвиватися рухатися вперед. 

Подруги спочатку дивувалися, як я так можу, чи не зарано? Намагалися мене переконати. Але я наполягалв на своєму. 

З часом дівчата мене пізнали добре і навіть дали мені жартівливе прізвисько "рудий вогник" через моє природнє руде волосся і мій невгамовний характер, постійне прагнення вивчати нове, розвиватися і рухатися вперед. 

Я ніколи не озираюся назад, у минуле, не шкодую, не сиджу годинами, розмірковуючи, а як би краще було, а що, якби я це зробила, або якось по іншому. 

Ні. Живу я тут і зараз, радію ранковій каві, сонечку за вікном, моїм чудовим друзям, які підтримують мене не лише у важкий період, але і розділяють зі мною щасливі моменти, як от нещодавній день народження. Завдяки ним це була неймовірна подія, дійсно найкраща за увесь рік!

А ще я дуже вдячна батькам. Обом. Не виділяючи окремо татка, хоча розумію, що наші взаємини з ним особливі, він розуміє мене, як досі ще ніхто.

А мама...Мама довго ще не відпускала мене ментально, не фізично. Часто телефонувала, хвилювалася, запитувала, чи приїду я на вихідних. Ну поводила себе, як і більшість мам напевно, хоча бувають і виключення, не сперечаюся.

Але з рештою і матуся заспокоїлися, коли зрозуміла, що у мене все добре, що у мене стільки подруг, що мені не тільки нудьгувати, але навіть нема часто змоги побути насамоті. 

Ось за цими роздумами дівчата застали мене у кімнаті. 

Двері відчинилися і до кімнати зі сміхом зайшла компанія з п'яти дівчат: троє мої найкращих подруг і ще двоє одокурсниць.

- Про що задумалася, люба? Знову щось плануєш? Я тебе вже дуже добре знаю за ці роки - промовила найкраща подруга Лєра.

- Привіт, дівчата, як погуляли? - я озвалася, із задоволенням обійнявши всіх по черзі. - Лєрко, ти дійсно мене вже добре знаєш! Так, знову думаю, що мені мало лише освіти філолога, хоча я обожнюю вивчати іноземні мови, навіть мрію мандрувати! Можливо у майбутньому відкрию власну туристичну агенцію і навіть вже підбираю назву! Та я ще хотіла вивчитися на дизайнера і не думаю, що зупинюся на цьому!

- Лінко - каже мені у відповідь Валерія, іноді так скорочуючи моє ім'я- це все дуже круто мати купу планів, розвиватися. Але ж ти гарна молода дівчина і маєш подумати про своє особисте життя. Ми з дівчатами заходили у кав'ярню і твій прихильник наполегливо цікавився тобою. Забула його ім'я.

-Цікаво, який з трьох? Ти ж знаєш, що він не один такий- засміялася я у відповідь.

 Звісно, тому і імені не знаю.

Та не важливо, Лєр. Я ще нікого не обрала. Всьому свій час, люба. Я все встигну.

-Я у цьому навіть не сумніваюся!