Розділ 22. Спадкоємний Принц та його захоплення.

У якому героїня стикається з труднощами проникнення у власне житло, потім намагається зрозуміти: Спадкоємний Принц справді конченний дурень чи просто прикидається, а потім за допомогою незамінного дворецького вносить свіжий струмінь у ритуал одруження

Хоча Ліків експромт щодо попкорну й був розрахований на дещо інший ефект, її цілком задовольнив отриманий результат. Здається, у самовчителі для початківців-детективів це називається психологічним катарсисом, активованим ключовими образами, зметикувала Ліка. Схоже, щось із переліку слів: рецепт, продаж, похорон і спровокувало злочинця на одкровення. А потім, позбувшись маскувального амулета, у своєму натуральному вигляді, урочисто заявила присутнім, керуючись тим самим самовчителем для початківців-детективів: «Злочинця знайдено й викрито. Злочин розкрито». Після чого всілася на стілець, покинутий чоловіком у чорному, що швидко схопився, і з цікавістю почала спостерігати за спробами пекарів, очолюваних секретарем, затримати вбивцю.

- Так, ось тут би попкорн напевно знадобився, - зробила висновок Ліка. Метушня й відверта боягузливість присутніх закінчилися тим, що злочинець вискочив із приймальні й невдовзі безперешкодно покинув будівлю, загубившись на вулицях столиці. Окрилена успішним проведенням розслідування Ліка буквально летіла до офісу. Навіть наступна за втечею злочинця дворигодинна нарада в Гільдії Пекарів, на якій вона змушена була бути присутньою, не зіпсувала їй настрою. Головне, що ніхто на нараді не засумнівався в заслузі детективного агентства «Руда кицька» у розкритті цього загадкового злочину. Здебільшого керівництво гільдії з'ясовувало між собою, хто й у якому розмірі нагрів руки на нечесно придбаному родовому рецепті. У процесі обговорення з'ясувалося, що йшлося справді про значні суми. Але все це Ліку мало цікавило. А коли вона підійшла до особняка й побачила, що той оточений потрійним кільцем Сніжних Барсів, вбраних у парадну форму, то все, що трапилося в Гільдії Пекарів, миттю вилетіло їй з голови.

Спроба Ліки пробитися в офіс напролом крізь заслін Білих Барсів закінчилася повним провалом. Її просто не підпустили до вхідних дверей. А вимогу дівчини негайно викликати когось повноважного, здатного прийняти рішення щодо допуску господині особняка у власний дім, бравий гвардійці нахабно проігнорували. Тож Ліці довелося перейти на протилежний бік вулиці й змішатися з натовпом цікавих ледарів. Їй необхідно було обдумати ситуацію, що склалася.

Число роззяв стрімко зростало й загрожувало невдовзі повністю заблокувати рух проїжджою частиною. Все-таки нечасто мешканцям столиці Імперії випадала можливість бути присутніми при захопленні елітним підрозділом гвардійців кубла магів-терористів. Які до того ж готували замах на самого Імператора. У всякому разі, на момент появи Ліки саме така версія стала домінуючою серед роззяв. Ця версія значно випереджала припущення про те, що насправді до особняка прибув спадкоємний принц у супроводі охорони, аби вручити орден господині особняка за мужність, виявлену при відбитті атаки вампірів. Ну і зовсім ні в які ворота не лізли вигадки романтично налаштованих панянок, що той самий спадкоємний принц вирішив замовити в детективному агентстві свій портрет, оскільки був зачарований мистецькими достоїнствами вивіски на дверях агентства. Схоже, історія з портретом Імператора у стилі «Ню» якимось чином просочилася в маси й дивним чином перекрутилася.

- Це ще добре, що ніхто не знає про двадцять ящиків раритетного віскі в підвалі особняка, - подумала Ліка. - Страшно уявити, які легенди породила б фантазія обивателів, дізнайся вони про контрабанду.

Таким нехитрим чином дівчина намагалася відволіктися й заглушити почуття тривоги, що охопило її при вигляді оточення довкола детективного агентства.

- І все ж, що тут сталося за той час, поки я займалася розслідуванням у Гільдії Пекарів? - розмірковувала Ліка. - І найголовніше, як мені потрапити в дім. Поки в голові крутився лише один варіант - обернутися кішкою, дочекатися, коли двері відчиняться, і постаратися непомітно прошмигнути між ніг гвардійців. Варіант вельми сумнівний, оскільки навряд чи вдасться залишитися непоміченою за такої кількості цікавих.

Поки Ліка прикидала різні варіанти, ситуація вирішилася сама собою. Деякі присутні її впізнали. І, керуючись домінуючою версією про кубло терористів, що облаштувалося в особняку, а також почуттям глибокої громадянської відповідальності, тут же здали дівчину гвардійцям, які охороняли вхід.

Коли Ліка прибула до входу свого дому в супроводі десятка добровільних вартових, які стверджували, що їм вдалося зловити й знешкодити головну терористку, це справило враження. І відповідальний офіцер був викликаний негайно. Ним виявився той самий капітан гвардії, знайомий Ліці за історією з викраденням Онука Імператора, а потім керував операцією з вилучення з приміщення детективного агентства артефакту «Дзеркало Миру». Оскільки обидві попередні їхні зустрічі закінчилися не зовсім на доброзичливій ноті, Ліка очікувала якоїсь каверзи й цього разу. І не помилилася. Капітан тут же обсипав її градом докорів: «Леді, майте совість. Сам Спадкоємний Принц змушений чекати на вас другу годину. Ви розумієте, що без вашої присутності не можна розпочинати церемонію одруження».

Ось тут-то Ліці й стало по-справжньому зле. У голові пораненим птахом, судячи з безглуздих метань, не меншим ніж фазан, забилася думка. Якого дідька одруження? Невже цей ідіот щось наплутав, і богиня не прийняла назад його Слово Перевертня. І тепер я маю вийти заміж за спадкоємного принца. Не хочу заміж! Не хочу ставати Імператрицею! Не хочу бути об'єктом полювання для кланових кобелів, які мріють посадити на трон своє чадо! Я ще така молода! Після цього Ліка обернулася кішкою й спробувала втекти по-англійськи. На жаль, вони з Йокою занедбали свої тренування. Зате капітан Білих Барсів виявив завидну спритність, вправно спіймавши кішку, що метлялася під ногами гвардійців. У якості компенсації за своє фіаско котяча іпостась Ліки подряпала гвардійцю фізіономію й обірвала еполет. На цьому її успіхи й закінчилися. Звісно, якщо не рахувати шквал оплесків з боку роззяв, які прийшли в захват від усього побаченого.