Розділ 21. Проблеми з Пророцтвами і Ясновидицями

У якому героїня з головою занурюється в побутові проблеми і вкотре переконується, що хоч магія і сила, але в детективному бізнесі все вирішується власними ногами.

Отже, корабель, керований залізною рукою тітки Джейн, впевнено плив у бік фінансового благополуччя. Втім, на ім’я до капітана давно ніхто не звертався. Співробітники надавали перевагу ємному «Шеф», а сусіди, крамарі й нечисленні клієнти детективного агентства за спиною використовували «Ця відьма», а в прямій розмові вважали за краще підлещуватися й шанобливо звертатися: «Пані цілителько». Хіба що Ліка іноді дозволяла собі розслабитися, згадати Пітер і звернутися до родички на ім’я. Таке траплялося нечасто. Зазвичай — під час рідкісних нічних посиденьок. Жіноча половина агентства, забравшись з ногами на гігантське ліжко в Ліциній кімнаті, обговорювала стратегію розвитку підприємства, потягуючи Таганське червоне. Звичайна жіноча балаканина з фантазіями на тему щасливого майбутнього. Як не дивно, заводилою в такому проведенні часу виступала Йока. Уперше японка пережила справжній культурний шок, коли зрозуміла, що іншим людям можна розповісти все, що тільки спаде на думку. При цьому немає потреби зважувати кожне слово й дотримуватися вироблених віками ритуальних норм пристойності. Ось так узяти й поділитися зі співрозмовником усім, що лежить на душі. Йока чи не вперше в своєму житті зрозуміла, що означає бути по-справжньому вільною. Передбачити заздалегідь, про що піде мова на цих посиденьках, було абсолютно неможливо. Так, одного разу цілий вечір був присвячений Доббі Валері. Джейн на третьому тижні керівництва колективом раптом зацікавилася, чому в співробітника таке дивне ім’я. Навряд чи можна було очікувати, що алхіміка, корінного мешканця Едему, батьки назвали на честь героя з «Гаррі Поттера». Оскільки на момент виникнення цього питання посиденьки перейшли в фазу два плюс (це коли закінчилася друга пляшка Таганського й уже відкрита третя), то Ліка замість путньої відповіді спробувала відбутися анекдотом про індіанця на ім’я Соколине Око, якого вороги посадили до в’язниці. Оскільки Джейн анекдоту навіть не пригадала, а Йока ніколи його й не чула, то Ліці спершу довго довелося пояснювати, що ж смішного може бути в тому, що Соколине Око тільки на третій день помітив відсутність у в’язниці однієї зі стін. Наприкінці своєї розповіді й численних уточнень дівчина змушена була погодитися з тим, що це взагалі не смішно, і з тим, що до Доббі Валери анекдот не має жодного стосунку. Тож Ліка плюнула на можливість викрити дуже-дуже запізнілий інтерес Джейн до анкетних даних своїх співробітників, а потім якомога ближче до тексту спробувала відтворити справжнє ім’я Доббі Валери, дане йому від народження. На жаль, і в цьому питанні Ліка зазнала повного фіаско. Дівчина заплуталася вже на восьмому складі, не в змозі вимовити поспіль чотири шиплячих. Утім, спробу зарахували як результативну, і питання про те, як же правильно звертатися до Доббі Валери, було знято з порядку денного.

А от коли Джейн та Йока всерйоз зацікавилися, чи не можна Ліку, в її котячій формі, використати за призначенням, у ритуалі посилення магічних здібностей присутніх тут, взиваючи при цьому до її патріотичних почуттів, на кшталт: «Ну тобі що, шкода? Все одно ще життів дофіга залишиться, а агентству користь, і немала», Ліка відверто запанікувала. Зрозуміло, що подруги жартують і ніколи не завдадуть Ліці шкоди, позбавивши, нехай і одного з багатьох, але все ж таки особистого життя. Але осад лишився. Тому щоб розставити всі крапки над «і», Бос Ліка, користуючись своїм службовим становищем, викликала Доббі Валеру. Алхімік спробував пояснити присутнім усю абсурдність цієї пропозиції, але швидко переконався в тому, що дівчата напідпитку погано сприймають логічні аргументи. Що може бути незрозумілого в тому, що Заклинання розраховане на посилення магічних здібностей тільки у вампірів? Або що на Едемі не лишилося магів, які пам’ятають первісне формулювання заклинання. Після Ритуалу, проведеного гросмейстерами, заклинання перестало працювати. Боги внесли зміни до свого зводу правил, що виключають можливість проведення цього заклинання. Коли Доббі зрозумів, що всі його доводи лишають слабкий слід у головах присутніх дам, він просто покрутив пальцем біля скроні й вирушив до свого підвалу, де за цей час устиг організувати чудову алхімічну лабораторію. А жіноча половина агентства, на той момент повністю втративши інтерес до питання використання Ліциних особливостей, перемкнулася на найцікавіше — обговорення переваг і вад знайомих чоловіків, які коли-небудь виявляли стосовно дівчат зацікавленість сексуального штибу. У цьому питанні беззаперечно лідирувала Джейн, оскільки могла до пуття описати щонайменше двох: перевертня Дена Брауна й ельфа Моню. Ліка з її спадковим принцом (все ж руку і серце пропонував, хоч і у зв’язку з обставинами непереборної сили) посідала почесне друге місце. При цьому в резерві в неї лишався онук Імператора, не допущений до розгляду через малолітство, а ще одногрупник по Пітерському універу, який одного разу на вечірці поцілував Ліку в щічку. Того самого тренера чи то айкідо, чи то ушу, який познайомив Ліку з основами сексу, принципово ігнорували, бо нема чого про козлів говорити. Ця теза вступала в певну суперечність із базовим твердженням, що декларувалося на посиденьках, про те, що всі чоловіки без винятку — козли. При цьому кожна з присутніх вкладала в ці слова власний сенс. Джейн — загадково-іронічний, Ліка — агресивно-енергійний, а Йока — ліричний, зацікавлений. Утім, чого ще можна очікувати після трьох пляшок Таганського. Йока могла похвалитися хіба спогадами про свого японського кузена, який якось подав їй обронене віяло. Рона, за одностайним рішенням, винесли за рамки обговорення.

На жаль, такі посиденьки траплялися не частіше ніж раз на тиждень, а решту часу співробітники детективного агентства виявляли неабияку працьовитість, вмотивовану чарівними стусанами під відповідне місце з боку Джейн.

Робота агентства розвивалася за кількома напрямками. І якщо з перспективами створення СПА-салону все виглядало більш ніж обнадійливо, то за своїм основним профілем — розслідуванням злочинів — робота буксувала. Суто детективну діяльність здійснювали Ліка й Йока. Доббі Валера й Рон при цьому забезпечували технічний супровід розшукових заходів. Так, нарешті було доведено до пуття амулет маскування, і Ліка перестала в образі кішки ховатися по різних закапелках, щоб простежити за ймовірними злочинцями, а натомість почала вигадувати для себе різні візуальні образи, а потім, за допомогою амулета, перевтілюватися в них. Особливою любов’ю в дівчини користувався образ бабусі, божого кульбабки, з костуром, і п’яного матроса-лихослова. Щоправда, після того, як останнього заарештувала поліція, і Ліці довелося, щоб не порушувати інкогніто, пів дня провести в місцевій «мавпятні», а потім ще сплатити чималий грошовий штраф, п’яний матрос був переведений до розряду стратегічного резерву. А от бабуся не підвела. Саме за її допомогою було розкрито найзначніший, на поточний момент, злочин в історії детективного агентства. Той самий, з убивством у Гільдії Пекарів. Треба чесно визнати, що на той час перспективи розкриття цього злочину виглядали доволі сумнівними. Що не могло не позначитися на авторитеті детективного агентства. Опосередковано поштовхом до розкриття лиходійства слугувало чергове пророцтво Йоки. Раніше неодноразові спроби японки побачити образ злочинця закінчувалися невиразним описом когось невиразного в чорному. Йока казилася, проклинала клан ясновидющих лисиць, які підсунули їй неякісне заклинання. І навіть всерйоз поставилася до пропозиції Ліки, яка жартома сказала: «Подруго, а ти в курсі, що грецькі піфії пророкували по нутрощах жертовних тварин. Не хочеш спробувати?»