Розділ 19. Дивний сон.

У якому героїні сниться сон, доволі дивний сон, м'яко кажучи, що втім можна списати на наслідки невмірного споживання Таганського червоного.

— Він, хоч і третій принц у своєму клані, але зобов'язаний виконувати мінімальну громадянську повинність, — продовжувала свою розповідь Джейн, злегка сп'янілим голосом, — Ось і пристроївся до нас на цілительські курси, читати лекції з омолодження. А заодно й практичні заняття проводити, з особливо обдарованими студентками. Чого в Моні не відняти, так це приємні фізичні дані. Ельфи вони всі із себе субтильні. А цей за своєю статурою і моєму Денчику не поступиться. Йому б більше як тотем не Береза, а Дуб пасував. Типу, Моня з клану Дубова голова. Ну, і лікарський дар, звісно, приголомшливий. Навіть якщо порівнювати з іншими цілителями, Моня на голову вищий.

— Ти уявляєш, сонечко, — тітка притулилася впритул до Ліки й п'яним голосом почала шепотіти, — він у мене так закохався, що навчив одному закляттю з числа Таємних Кланових Знань. Тільки, т-с-с — це величезна таємниця. Йому за це можуть по голові настукати, на дрова порубати і навіть із гаю, тобто клану, вигнати. У них із цим суворо. Нічого на сторону віддавати не можна.

Ліка про себе відзначила, що треба не забути завтра провести з Йокою виховну бесіду. Розраховувати на те, що лисиця нічого не чула, було б щонайменше нерозумно.

— А закляття залікове. Називається «Обряд Ранкової Роси». Після кожного застосування зовнішній вигляд пацієнта змінюється так, ніби він помолодшав років на п'ять. Я ось на собі тренувалася, і бачиш до чого призвело. Добре, вчасно зупинилася. А то ще трохи, і в кіосках перестануть цигарки продавати. А я без ранкової цигарки й чашечки кави не можу існувати. І так. Твоя тітка маг. Найсправжнісінький. Я тепер це закляття можу до кого завгодно застосувати. Правда, не частіше одного разу на три дні. Магічний резерв поки маленький.

— Схоже, ефект закляття впливає не тільки на зовнішній вигляд, — подумала Ліка.

Опірність до алкоголю в Джейн впала до рівня підлітка, який ще не куштував спиртного. Ех, її розвезло. Зовсім забула, що вона вже не в Пітері. Це десь на Землі існує заборона на продаж куріва неповнолітнім. А на Едемі — гроші плати, і нікому немає діла до того, скільки тобі років. Вона одразу спіймала себе на думці, що перестала називати улюблену родичку тіткою. Ні, не готова вона, навіть подумки, сприймати шістнадцятирічну дівчину своєю тіткою. Гаразд, хай поки буде сестричкою.

І все ж, питання так і залишилося нез'ясованим, чому Джейн так образила пропозиція стати фавориткою ельфійського принца, нехай і третьорозрядного. Тим більше, що вона була його коханкою. Де та тонка грань, яка залишилася недоступна розумінню дівчини. На прямо поставлене запитання Джейн розсипалася гучним сміхом.

— Ой, сонечко, ти ще така наївна. Зрозумій, коли ми просто коханці, тут ще питання, хто зверху. Мій Моня без мого схвалення зайвого кроку убік боявся зробити. А фаворитки ельфійських принців — цілком безправні й безмовні створіння. Туди не ходи, це не їж, на прийомах дурепа-дурепою, стій і віддано проводжай очима свого повелителя. Там правила палацового етикету тисячоліттями затверджувалися! І це точно не для мене. Та й курси, по суті, виявилися марними. Нічого путнього там не вчать. Дещо цікаве я, звісно, для себе винесла, — тут тітка страшенно скосила очі в бік лисиці, що завмерла із заплющеними очима.

Та навіть не дихала, намагаючись злитися з ліжком. Ліка схвально кивнула, а Джейн продовжила:

— Загалом, люба, ти мала рацію. Ці курси — безглузда трата часу й грошей. Диплом я отримала достроково. Сертифікат на право провадити цілительську діяльність теж. Моня допоміг. На нові закляття розраховувати не доводилося. Стати фавориткою принца — та ну його. Ось, речі зібрала і вирішила повернутися до улюбленої племінниці.

— Як же твій принц це пережив?

— Як, як... Важко. Істерику влаштував, вазами кидався, купу посуду побив.

— Дивний він якийсь ельф.

— Молодий ще. Нічого, поживе з моє, спокійнішим стане, — Джейн хитро посміхнулася, — а потім запропонував забрати з собою в Імперію найдорожче, що є в нього у палаці.

— У Моні навіть палац був?

— За статусом принцам належить.

— Оце так! І він запропонував вибрати все, що ти захочеш, зі свого палацу і забрати?

— Насправді, коли цей паршивець пафосно заявив: «Джейн, любов моя, можеш забирати з собою з палацу все, що тобі дороге», він натякав на себе.

— Бідний принц! — ахнула Ліка.

— Чого це він бідний? — парирувала родичка. — Дуже навіть заможний принц. Я там, поки вибирала сувенірчики на пам'ять, придивилася трохи. І для тебе подарунок прихопила. Завтра покажу. Тобі сподобається. Цмокнула принца в щічку, і от я тут.

Незважаючи на легковажний тон, яким Джейн розповідала свою історію розставання з Іммануїлом, Ліці здалося, що цілителька неабияк переживає з приводу розриву з ельфом. І що насправді все далеко не так просто. Але Ліка вирішила поки не заглиблюватися в подробиці й не ятрити свіжу рану. Тому перевела розмову зовсім на іншу тему.

— Послухай, Джейн. З усією цією метушнею, з твоєю появою на Едемі, а потім різким від'їздом до Великого Лісу, я так і не спитала, ти мамі Юлі повідомила про нас? Хоч якусь версію нашої відсутності. Адже написати їй не вдасться. Буде переживати, куди ми поділися й чому не відповідаємо.

— А я, — хихикнула цілителька, — подзвонила по телефону і розповіла, що ми з тобою потрапили в секретну космічну місію. І поки не повернемося з Марса, зв'язатися не зможемо. Так що найближчі п'ять років мама Юля з нашого приводу хвилюватися не буде.

— І як вона зреагувала на цей маячня?

— Попросила, за можливості, уточнити долю твого татуся. Нагадала, що той мав висадитися на Юпітері.

— От скажи, Джейн, мама Юля вона нормальна? Ні, ти не подумай. Я її люблю. Але як, будучи дорослою, освіченою жінкою, можна вірити в подібне? Або я чогось не розумію, або все настільки серйозно, що моя погана спадковість по материнській лінії приведе мене на старості років до місцевої психлікарні?