Розділ четвертий. Відверта розмова

Розділ четвертий. Відверта розмова.

Дівчина опустила цуценя на землю та й сіла поряд. Головне, щоб не було рваних ран. Великий, важкий, волохатий. З товстими лапами та хвостом кільцем. Лобастий. Короткі вуха стоять сторчма. Вовна димчасто попеляста. Схожий на Алабая, вирішила дівчина, згадавши численні світлини із собаками одного Центрально-Азіатського президента. Напевно, породистий. І дорогий. Цікаво, звідки він втік і хто його господарь. У цому районі такому собаці точно робити нічого.

Ретельний огляд показав, що кров, плями якої бачила Ліка на грудях і боках у цуценя, належала явно не йому. А сам малюк обмежився лише легкими подряпинами на мордочці. - Так ти в нас герой, - зробила висновок дівчина, - покусав щурів. Потім зрозуміла, що сліди цієї крові залишилися на її сукні і філософськи резюмувала: «За кожен свій добрий вчинок людина повинна бути негайно покарана. Ось така правда життя».

- Гаразд. проїхали, купиш мені нову сукню.

І відразу отримала повну згоду у формі голосного: «Гав».

- Тільки май на увазі, я будь-яку копійчану одежу не ношу, - промовивши ці слова Ліка з жалем глянула на свою сукню. Треба визнати, що вона мало нагадувала продукт високої моди. Хіба що десятирічної давнини. Та й то під сумнівом.

– А тепер давай думати, що мені з тобою робити. Поки що поживеш у мене. Тільки треба непомітно пробратися в кімнату повз господиню. Вона ще та відьма. Насамперед зажадала, щоб я до себе нікого не водила. Мабуть, мала на увазі парубків. Хоча хто її знає. Раптом вона і вихованців не любить. Так що ти повинен вести себе тихо і обережно. А я поки що дізнаюся, хто твої господарі, і найближчим часом спробую повернути тебе додому. Цього разу «Гав» прозвучало із виразним обуренням.

Ліка суворо подивилася на цуценя:

- Якщо не поводитимешся тихо, мені доведеться залишити тебе на вулиці. А може, навіть самій переїхати до підворіття за тобою. Малюк засоромлено нахилив голову. Щоб непомітно провести цуценя до своеї комірки, довелося виявити неабияку спритність.

Хазяйка прибуткового будинку, стара місіс Брі, видрізнялася винятковим слухом, нюхом і поганим характером. Всі ці якості вона успадкувала від своєї другої іпостаті, будучи від народження песцем перевертнем. Ліка насилу могла собі уявити того несповна розуми, якому припали до серця гідності тоді ще міс Коне. Напевно, на пишний хвіст зазіхнув, вирішила вона.

За два тижні проживання Лікі вже принаймні десять разів довелося слухати історію життя домогосподарки. Та викладала своє минуле дівчині в примусовому порядку, відчуваючи від цього не інакше, як садистське задоволення. Не дивно, що містер Брі спочив у бозі ще молодим, залишивши в спадщині триповерховий прибутковий будинок. Мешканці селилися тут в найкрайньому випадку, коли зовсім подітися не було куди.

Втім, це не заважало власниці будинку встановлювати за проживання надто високу ціну. І в результаті будинок завжди залишався напівпорожнім. За весь цей час Ліка зіткнулася лише з двома сусідами.

Сама місіс Брі жила тут же, на першому поверсі, в кімнаті розташованої якраз навпроти вхідних дверей до будинку. Відчайдушно скрипучі петлі сповіщали господиню про появу постояльця. Місіс Брі одразу вискакувала в коридор, щоб вилити на свою жертву чергову порцію моралізаторства. Ці лекції часто супроводжувалися зловісними коментарями на адресу постояльця та блискучими прикладами з її власного життя.

Навіть не намагаючись відчинити старі залізні двері потихеньку, Ліка різко штовхнула її ногою і стрімголов побігла до сходів, тримуючи цуценя на руках. Двері зойкнули від такого недбалого поводження і грюкнули, зачинившись, коли Ліка вже була нагорі. Заскочивши у власну кімнату, вона приховала цуценя під ліжком, пообіцявши надерти йому вуха, якщо той чимось видасть свою присутність. Отримала у відповідь тихе скривджене: Гав.

А місіс Брі, незважаючи на вигадану старечу неміч, вже тупотіла по сходах, наближаючись до третього поверху. Ледве дівчина встигла скинути з себе забруднений одяг, як у двері пролунав наполегливий стукіт, а потім почувся і вереск господарки. Місіс Брі вимагала негайно її впустити. Ліка щільніше запахнула халат і відчинила двері. Господиня, передчуваючи розвагу, увірвалася у кімнату і закрутилася дзиґою, шукаючи сторонніх. Не виявивши порушників, вона розчаровано завела стару волинку: «Не надумай нікого сюди приводити. Знаю я сучасну молодь! Ледве відвернешся - і порядний будинок відразу перетвориться на гніздо пороку і розпусти».

Вперше, почувши вимогу, що забороняє приводити в будинок хлопців, Ліка хотіла відповісти, що навіть за гроші цього не робитиме. Оскільки її сексуально-еротичні почуття автоматично виморожуються в цьому клоповнику. Потім вирішила, що фраза "за гроші" звучить дещо двозначно. І Ліка зовсім не має на увазі те, що вона готова зустрічатися з ким-небудь за гроші. Потім, зовсім заплутавшись у своїх аргументах, вона мовчки вислуховувала проповіді місіс Брі, пропускаючи їх повз вуха.

За Лікіними припущеннями місіс Брі востаннє зверталася в свою песцову форму у юнацтві, коли був ще живий містер Брі. Проте у своїй людській формі вона залюбки користувалася перевагами своєї другої іпостасі. І зараз знову змогла продемонструвати чудовий нюх, притаманний усім песцовим: - Безсоромниця, вся пропотіла і смердить псиною. Що, підчепила собі кобеля?

- Я дотримуюся вказаних вами правил. І хочу вже лягти у ліжко. - суворо сказала дівчина і притримуючи відчинені двері виштовхнула назовні незадоволену господиню. - Мабуть, вчіняє розпусту прямо на вулиці, - розчаровано припустила місіс Брі, виходячи геть.