Глава 8

Негодник! Що значить побороти свій страх? Я не боюся їх, просто не люблю їх... Ну, можливо трішки побоююсь. Вийшовши з кабінету противного ректора я побачила  вовче непорозуміння. Вона дивилася на мене, немов я їй ворог.  Ось і чудово, буде тепер знати, що зміною краще не зв'язуватися. 

Я спустилася по сходах на двір академії. Потрібно все добре обдумати, що в мене зараз коїться в житті: 

По-перше: я втекла з дому, щоб мене проти волі не віддали заміж;

По-друге:  попавши до відьминого ліса де повно різної нечисті на мене напала нечисть незрозуміло якого виду, попри те,  що  в дитинстві в школі на заняттях у містера Робінсона, я всі види нечисті знаю, але цього не знаю.

Мені здається, що щось не збігається. Чи може нечисть мутувати? Де б детальніше про це дізнатися? Може бібліотека допоможе?

Значить щоб все зрозуміти мені доведеться трішки почекати, щоб мати змогу потрапити до бібліотеки. 

Зайшовши до кімнати я побачила дівчата кудись збираються. Ені та Едіт заплели коси та накинули плащі. 

- А, куди ви збираєтеся? - запитала я в них.

- В нас вечірка в місцевій таверні. - відповіла мені Ені, а Едіт лише кивнула головою, підтверджуючи слова кішки. - Будемо відмічати вступ першокурсників.

- З нами підеш? - запитала в мене Едіт.

А  що? Я ніколи не була на вечірках. Може справді піти з ними та розвіятися? - А давайте.

***

- Давай ще наливай! - кричала я.

Мені налили ще кружку елю, але випити мені здається не судилося, тому що хтось її в мене забрав. Я незрозумілим поглядом подивилася на цього смертника. У мене схоже почалися галюцинації, цей негодник ректор тут як тут. 

- Мірей те М'єн досить пити, вже пізно, завтра починаються заняття. - сказав він. 

Що ж він ніяк не заспокоїться? Я піднялася зі свого місця, в голові запаморочилося, я холодними пальцями доторкнулася до вісків, щоб трішки стало краще. Схоже я перебрала.

- Я прийшла сюди щоб відволіктися. -  заплітающим язиком сказала я, але мені здається, що я все правильно сказала. - Так що пане де В'єн йдіть куди йшли. - тикнула в його грудь вказівним пальцем.

Він опустив очі на мою руку, потім перевів погляд на мене, як тільки він доторкнувся до моєї руки, то по всьому моєму тілу пройшовся дивний холодок, а його зелені очі змінилися на жовті, немов там спалахнув вогонь. Це відбувалося лише один момент. Він швидко відпустив мою руку та потрусив головою, немов злякавшись щось. Він поглянув на мене наче побачив щось нове.

Я не зрозуміла що відбувалося, коли він сказав якесь слово і я відключилася.

***

Після того, як з мого кабінету вийшла руда відьма я почав розмишляти про те, що в столиці могла робити відьма, тим паче в нашій академії. Зрозуміло одне, що вона не шпигунка. Я відчув її страх та ненависть при згадкі про нечисть.

Це значить, що вона втекла зі свого міста. Але чому? Щоб відволіктися від цих думок я вирішив зв'язатися з Деміном. Він мені точно допоможе. - Дем, потрібно поговорити. Ти де зараз?  - запитав я.

- Рон, я зараз в місцевій таверні. - відповів друг. Я не зрозумів, що він там робить?

- Що ти там забув?

- Як що? Сьогодні початок навчального року, всі студенти тут. Потрібно за ними приглядувати, щоб не наробили справ. - пояснив Дем.

Ну, він як мій помічник справді повинен за ними приглядувати. Що ж піду до нього. - Я зараз буду. - сказав я йому. 

Наскільки я пам'ятаю, що до цієї таверни телепортом переміститися не можна. Якщо відкрити телепорт десь в десять метрів від таверни, тоді повинно вийти. Я клацнув пальцями і мене накрив червоний дим.

 В таверні було повно народу і всі були вже п'яні. Хтось грає на магічних хвилях, гарний звук. Щоб так грати має бути особливий талант, а він дається не багатьом. В кінці таверни я помітив Дема.

Він сидить за столиком та п'є ель, але напитися в нього не вийде скільки б він не випив, тому що алкоголь не діє на драконів.

- Як справи? - запитав я в нього. Він помахав головою у відповідь.

- Пока все не так серйозно. - спокійно відповів друг. - Ти про що поговорити хотів? - запитав він.

- Ну... Слухай, пару днів назад я пролітав над відьминим лісом, почув на землі дивні звуки, спустившись до низу я побачив відьму та нечисть.

- Ну, це звичайне явище. Відьма та нечисть. - перебив він мене.

- Так, ти маєш рацію, але та нечисть мутувала, а відьма що там була це Мірей те М'єн.

Почувши це ім'я, він здивувався. - Повтори ще раз ім'я цієї відьми. - сказав він. Він що знає її.

- Мірей те М'єн. - повторив я, спостерігаючи як обличчя друга змінюється. 

- Ти, що знаєш її?

- Не зовсім. - відповів він тримаючись за голову.

- В якому сенсі? - запитав я. Він поглянув на мене здивованими очима та відповів.

- В місті відьом є два могутніх рода. Один рід володіє силою вітру, це як родова сила. Другий же володіє вогнем.  Родова сила передається з покоління в покоління, з її допомогою вони можуть управляти нечистю. Родина М'єн володіє вогнем. Вони ще називають себе вогняним відьмами, а друга родина Л'єн теж з могутнього ковена, вони вітряні відьми.

- Ну це я знаю, що за допомогою своєї сили вони можуть контролювати нечисть. - відповів я. Тепер не зрозуміло, що вона із рода вогняних тут робить. - Пам'ятаєш ту студентку, що ти мені тоді прислав? - друг кивнув. - Вона справді з роду вогняних.

- І що ти зробив? - запитав він. На що я відповів.

- Заключив з нею контракт. - сказав я задумавшись. В підтверджуючи показав йому руку де була помітка нашого договору. 

Він поглянув на мене і зрозумів, що я б не зробив цього не будь на те вагомої причини. - Вона може нам ще знадобитися.

Нашу розмову перебив громкий голос. - Давай ще наливай! - ми повернулися на голос. 

Це кричала відьма яку ми щойно згадували, руда та  п'яна. Що вона робить? Я підійшов до неї незважаючи на здивовані погляди студентів, забрав в неї з рук кружку елю. Яка це вже кружка по рахунку?