Глава 7

Відразу після привітального вечора я пішов до свого кабінету попередньо сказавши своєму секретарю, щоб мене не турбували. -  те Ф'єр, попіклуйся щоб мене не турбували.

- Гаразд де В'єн. - промовила вона дивлячись на мене з щасливими очима. 

Мене від такого погляду аж перетрусило. Ми дракони на інших людей сприяємо особливе враження. Ось взяти жінок різних типів ми для них як магніт їх тягне до нас, чоловіки нас ненавидять, тому що весь жіночий колектив мріє опинитися біля нас драконів. 

Але справа в тім, що ніхто в академії не знає, що в цій академії мешкають два дракони. Ми тримаємо наші особистості в таємниці, тому, ми тут як звичайні маги.

Я присів за свій робочий стіл на якому все ще були не розібрані документи. Так ще ніяк з голови не виходить та руда відьма. Може це побічна дія нашого договору? Що вона говорила? Що вона відьма з роду вогняних. Цікаво, що в столиці робить такого роду відьма в якій всі ненавидять їх? Тому що вони іноді бувають жорстокі та мстиві.

Пам'ятаю, як два, три століття тому, відьмам оголосили війну всі клани магів, навіть були звичайні люди які не мали ні краплини магії, а наш клан не заважав цій війні.

Імператор драконів мій батько, хоч і міг своєю могутністю зупинити цю жорстоку війну, але він - говорив, що це їхня справа, хай самі між собою розбираються. 

Я тоді гадав, що їх війна не мала сенсу, але попри все вона продовжувалась пів століття. Як все минуло я не знаю, але по пліткам я чув,  що відьми програли в цій війні. Їм довелося жити в другому кінці лісу де окрім них ніхто не мешкає, як окрема цивілізація. Минуло вже чимало часу, але вони все ще залишаються ворогами народу.

Ця руда попала сюди випадково, чи це вона є причиною, що вся нечисть по незрозумілим причинам перетворюється в мутантів, та нападає в лісі. 

А вона в відьминому лісі попала під напад одного з мутантів. Вона жертва чи шпигун? Потрібно за нею приглядати. 

Від роздумів мене відірвали голоси, що лунали за дверима. Я прислухався до них, це виявились голоса вовчиця та цієї відьми. - Відійди!... Почувся рівний, але водночас загрозливий голос рудої. 

А вона вперта! Сподіваюся, що вовчиці вдасться її спровадити звідси як найшвидше, але попри моїх надій я відчув доволі сильну магічну енергію, а за нею і хрип моєї секретарки. 

Я в здивувані підскочив зі свого місця та вибіг з кабінету. Те, що я побачив  було, те як  відьма тримала над землею секретаря та відставила її від дверей. 

Про що я і думав. Відьми завжди такі жорстокі, а якби я не встиг може вона б і вбила її.

Ми зустрілися з нею поглядами, і я зрозумів що нам доведеться поговорити, можливо навіть вдасться щось вияснити про розслідування.

Я сів за свій стіл, а вона закривши за собою двері підійшла до мене. Вона дивилася на мене з явно не дружнім мотивом. 

- Що Ви студентко, хотіли мені сказати? - вирішив запитати.

- Пане ректоре, я вважаю що обраний факультет боєвої некромантії мені не підходить. - на диво спокійно відповіла руда. Ось чому вона так настойчиво до мене рвалася.

- Можу я дізнатися, чому Ви так в цьому переконливі?

Вона сором'язливо на мене поглянула, і відповіла переводячи свій погляд на підлогу. - Я...я просто...

- Що Ви, студентко? - перебив я її не зрозумілі слова.

- Я ненавиджу нечисть. - відповіла вона одному диханні.

Я хвилину на неї дивився.  - Що?

Від здивування випалив я.  Це взагалі як? Відьма що боїться нечисть? Бути цього не може. 

Вони ж самі можуть ними управляти, навіть краще за звичайних некромантів. 

Що з нею не так? Вона здається взагалі не така відьма. 

- Не потрібно на мене так дивитися. - возмутившись сказала вона.

- Вибачте, але Кристал підтвердив вас на цей факультет.

- Але як?

- Тут  я нічим вам не допоможу. 

Вона розлючено на мене поглянула та поквапилася до виходу. 

- Студентко якщо вам по якійсь причині важливо тут перебувати, то я вам рекомендую побороти цей ваш безглуздий для вашого роду страх. - сказав їй.

Вона стрималася від того щоб не грюкнути дверима, спокійно вийшла з кабінету. Судячи з її поведінки вона ніяк не може бути шпигункою, вона здається тут ховається від когось. Але від кого, і чому?

Кіра❤️