Глава 6

Ми зібралися в центрі академії. Тут було багато вільного місця, довгий коридор з різними узорами, великі гарні штори жовтого кольору та велика сцена. Це все чудово доповнює атмосферу цього закладу.

На сцені з'явився ректор, а за ним інші викладачі. Скоріше за все наші майбутні куратори. Схоже я зрозуміла навіщо це зібрання. Нас мають розподілити на факультети. Що ж поглянемо.

- Ласкаво просимо до академії імені Михаїла ІІ всіх нових студентів.  Мене звати Рональд де В'єн, я ректор цієї академії. Ми зібрали вас тут для розподілу по ваших факультетах. - закінчив свою довгу промову ректор. Він клацнув пальцями, після чого перед нами з'явився Кристал. Він був схожий на той, що  застосовували для вступу, але цей мав інше призначення.

- Цей Кристал для того щоб розподілити вас,  відповідно до вашої магічної сили.  - після його слів жінка двадцяти п'яти років почала називати імена. Вона була перевертнем з роду чорних вовків. У неї була гарна талія яку виділяла гарна сукня з вирізом на декольте, яке чудово підводить її достоїнства.

- Ені те Лін! - назвала ім'я вовчиця. Ені встала зі свого місця та підійшла до Кристалу. Вона поклала руки на нього та заплющила очі, по ній було видно, що вона хвилюється. Після цього Кристал засяяв світло зеленим кольором. - Факультет целителів. 

Промовила вовчиця. Ені була задоволена, що попала на цей факультет. - Чудово, батьки будуть задоволені.

- Едіт те Ф'єм. - ельфійка спокійно вийшла з гордо піднятою головою, ну як всі ельфи. 

Ельфи від своєї природи виявлялися гордовитими, тому це не дивно. Вона приклала руки до Кристалу після чого він засяяв світло зеленим кольором, таким як і в Ені.

- Факультет целителів. - повідомила їй вовчиця. - Слідуюча Мірей те М'єн. - дійшла черга і до мене.

Не розумію чому, але в мене погане передчуття. Я приклала руки до Кристалу. Я дуже хотіла щоб я попала на факультет целителів тому, що це здавалося найкращим та легким для мене, але попри всьому моєму бажанню він засяяв синім кольором.

Я здивовано глянула на ректора, що стояв з хитрою посмішкою. Щось мені підказує що тут не обійшлося без його втручання.  Я впевнена, що це він постарався над ним.

- Факультет боєвої некромантії. - підтвердила мої найгірші страхи, вовчиця.

Чому? Я ж їх ненавиджу. 

- Всі розібралися зі своїми факультетами, тепер можете розходитись по своїх кімнатах. Завтра буде знайомство зі своїми кураторами та початок навчання.

Після того як всі розійшлися по своїх кімнатах я вирішила, що мені потрібно поговорити з ректором негайно. Не встигла я ввійти до кабінету ректора, як мені перегородила дорогу та сама вовчиця. - Ректор зараз не приймає. - сказала вона.

Я поглянула на її робочий стіл на якому була табличка з її ім'ям. Значить її звати  Елі те Ф'єр? Коли це мені заважав перевертень? 

- Пані те Ф'єр я попереджаю вас лише один і єдиний раз, дайте мені побачити ректора. - сказала я їй спокійно, але в моєму голосі прозвучали помітні нотки угрози.

Але схоже, що в неї немає інстинкту самозбереження. - Ні, студентко! - почала вона продовжувати.  Вона стала навпроти дверей не давши мені спроби зайти до кабінету. Мені ця ситуація здалася смішною, тому я не втрималася і засміялася. 

- Ха ха ха...

Вона здивовано розплющила очі та рот не розуміючи чому я сміюся. Трішки заспокоївшись я серйозно на неї поглянула та промовила. - Ха, розсмішила. Відійди!

- Ні, Рональд де В'єн зараз не приймає. - продовжила вона мені заважати. 

Мені це вже почало набридати. Я відійшла від неї на кілька метрів та повернулася до неї обличчям. Коли я простягнула руку в її сторону, потім до неї дійшло , що мені краще не заважати. Вона намагалася намагічити захисний щит, але це вже не спрацює. 

Я повільно не поспішаючи почала стискувати її горло, зжимаючи руку в кулак. Вбивати я її не хочу лише припугнути. Вона почала хватати ротом воздух, але це вдавалося їй погано. Вона розлютила відьму. Але ж я її попереджала.

Я  почала підіймати її над землею та відтягнула її від дверей. Не встигла я її відпустити, як двері до кабінету ректора відчинилися. 

Він поглянув на мене потім на свого секретаря, яка трималася за свою шию та  злякано дивилася на мене.

Ось вам приклад чому нас відьом краще не чіпати, тому що ми швидко можемо знищити своїх ворогів не знаючи жалю, але їй пощастило, що я не така як мені подібні.

Ректор поглянув на мене, потім мовчки розвернувся та зайшов до кабінету, а я пішла за ним.

Кіра❤️