Глава 4

Початок навчального року. Багато роботи! В цьому році великий набір студентів, та ще й як на зле пролітавши мимо у відьминому лісі три дні назад, наштовхнувся на нечисть другого рівня, що є незвичним для тієї місцевості.

Пощастило що тоді мій вогонь спрацював... але справа в тім що я врятував відьму, та ще й незвичайну, але що в ній незвичайного не можу зрозуміти. Все ніяк з голови її викинути не можу.

Ми з нею більше не зустрінемося!

Я сидів у кабінеті та перебирав вступні документи які мені передали з приймальної, але мене  відволік від справ друг зв'язавшись зі мною по ментальному зв'язку. Цим зв'язком можуть користуватися лише дракони, тому що ми більш сильніше інших магів, тому що це не легко їм дається.

- Що сталося Демін?... відповів я йому. Демін був моїм другом та напарником з яким ми разом правили академією.

- Рон слухай в нас тут не звичайний випадок. Одна з вступників проходячи Кристал...

- Дем розповідай. - поквапив я його, тому що він почав затягувати розмову.

- Вообщем, Кристал почав світитися темно- червоним кольором. Я вперше таке бачу за свої тисячу двадцять років. Що робити?

Запитав мене Демін. Мені теж цей випадок виявився не зрозумілим та цікавим. - Відправ її до мене.

- Зрозумів... відповів мені друг та відключив зв'язок.

В один момент і в мене в кабінеті телепортом з'явилася рудоволоса дівчина. Вона не відразу зрозуміла де опинилася.

Вона розгублено роздивилася мій кабінет, а потім підвела свій погляд на мене і я зустрівся з прекрасною володаркою блакитних очей. 

Наші дивоглядки продовжувались п'ять хвилин доки хтось з нас не відвів погляду. Вона збентежилась, а я відчув дуже знайомий запах. Де я її вже бачив? О ні!! Я ж сподівався що більше її не зустріну!

Це ж та сама відьма з лісу, бути не може. Вона виглядала зімятою, одяг запачканий та розірваний, а руде волосся заплутане та налякані прекрасні блакитні очі.

- Доброго дня майстре... привіталася вона. По її поведінці було зрозуміло що вона із благородної сім'ї. Але що тут в Аренді робить такого роду відьма? - Підкажіть будь ласка де я знаходжусь, та хто Ви?

- Так звісно. Я Рональд де В'єн, я ректор цієї академії імені Михаїла ІІ. Ви тут щоб відповісти на мої питання.

Я помітив що дівчина начебто злякалася. Що з нею? Може це вона якось винна в дивних нападах нечисті?

- Я... мене звати Мірей те М'єн. Я відьма з роду вогняних, прийшла щоб поступити в вашу академію.

Відповіла вона, явно щось недоговорюючи.

- Я вас зрозумів. Кристал засяяв темно- червоним кольором. У нас це вперше таке відбулося...

- Будь ласка! Мені дуже потрібно поступити до вашої академії... Почала умовляти вона ставши на коліна, не давши мені договорити.

- Підведіться те М'єн! Не потрібно так опускатися. Ви ж мені навіть договорити не дали.

Вона зрозуміла що поквапилася та спокійно встала та поглянула на мене вже з цікавістю.

- Так як ми не розуміємо що з вами робити я візьму вас під свою опіку та буду приглядувати за вами.

Вона не розуміючи поглянула на мене... - В якому сенсі під вашу опіку?

- Ми будемо співпрацювати та зрозуміємо, що у вас такого незвичайного.

Вона щось для себе вирішала та погодилася: - Добре давайте співпрацювати.

Вона простягнула мені свою руку, а у відповідь свою. Так як я пропоную угоду тому я прочитав закляття для звязання договору.

Нас освітило сяйво зеленого кольору. Це значить що договір активувався. У нас на зап'ясті з'явилися знаки на лівих руках. Вона прочитала закляття зникнення і на її руці знак став невидимим.

Кіра❤️