Глава 1

- Ні защо не бути весіллю! - кричала обурено я у кабінеті батька. А все почалося з того,  що мої улюблені мама і тато вирішили видати мене заміж. Але я не хочу заміж! Так ще за Вінсента!

Але не сперечаюся, Вінсент з благородного ковена відьмаків, так і гарний до того ж. Мені б усі дівчата з нашого ковена заздрили, але я хочу полюбити того, що призначений мені долею, а не того кого вішають мені батьки.

- Мірей, я все сказав. - продовжував залишитися на своєму батько. Він упертий, але і я не промах. Вся у тата.

Тато виглядає вже змученим. Все не залишає спроб видати мене заміж за Вінсента, але все дарма. Мені воно теж набридло. Ось коли мені виповнилось двадцять років ми з батьками почали сваритися, але характери у нас однакові він стоїть на своєму, а я на своєму. Тому наші думки не сходяться.

- А  я сказала, що хочу своє життя вирішувати сама! - вже не витримала я.  

Ми сидимо у кабінеті батька. Тато сидить за своїм робочим столом, а я під білою стінкой на стільці. Наша родина походить з прадавнього роду вогняних відьом і родина Вінсента теж була могутньою. Ось тому мій  тато вирішив, що  наші родини повинні залишатися такими завжди та не мішатися з іншими кланами.

- Скільки ще можна сваритися? Мірей давай ти вже заспокоїшся та приймеш Вінсента? Він же не поганий хлопець. Упевнена що ви порозумієтесь. - сказала мама що увійшла до кабінету. 

Вона виглядає як завжди гарно. Довге руде волосся було зібране у шарну косу, чорного кольору сукня чудово доповнює її положення серд нашого ковена як Верховна відьма. Її місце мало перейти до мене коли я вийду заміж, але як я вже сказала я не хочу заміж.

- Ох, що ж з вами робити? Давайте сюди ваші документи. - сказала я, але я не змирилася. Я підпишу документи які будуть значити, що я і Вінсент заручені.

Вінсент також підписав документи його швидко змусили, але його і змушувати не було сенсу. Він закоханий в  ще з дитинства,  але я  була непробивною.

- Чому відразу так не зробити? - запитав батько який не міг повірити, що у мами вийшло  так швидко мене переконати. Нічого, нічого. Думайте, що я змирилася, але це на жаль не так.

Тато дістав папери я підписала їх не дивлячись та віддала їх татові. Схилила голову в знак вибачення батьки схвалили мою покірність та відпустили.

Забігши в свою кімнату я замкнула двері. Слугам наказала щоб мене не турбували. Наложила на двері звуко - поглинаюче закляття щоб мене не почули коли бігтиму з будинку. Зібравши все необхідне в дорогу коли стемніло вибігла через вікно.

Десь через пів дня я була в лісі, але це ще досі наша територія. Гадаю, що мене почнуть шукати зранку, але поки я не залишу нашу територію мені доведеться обмежитися магією.

Сівши під дерево я дістала їжу та почала роздумувати куди мені йти далі. Ось втекти з дому, то втекла, але куди йти далі не вигадала.

Так, до перевертнів не хочу. Вони наші сусіди з півночі. Не дуже вони будуть раді такому гостю. До магів теж не можу, до ельфі тим паче, терпіти їх не можу. Хоч шукати мене не будуть вжодному клані. 

А якщо піти до столиці, то там всі живуть в мирі, а ще з чуток там є академія імені Міхаеля ІІ. Звісно мені не завадить трохи розвинути свої  магічні навички. Можливо сильнішою стану? Але я туди піду лише, щоб не бути нареченою Вінсента.

Ох, Пресвітла допоможи!

Кіра❤