Розділ 14

Наступного вечора вони приїхали до котеджу Лева без попередження. Він сидів на терасі з келихом віскі, ніби чекав на них.

— Знову ти, — сказав Лев, дивлячись на Бетті. — І знову з Максом. Яка трогательна парочка.

Бетті не стала сідати. Вона стояла прямо перед ним.

— Я знаю про сайт «Summer Veil». Знаю, що ти платив Еліс великі гроші. Знаю, що ти погрожував їй, коли дізнався, що вона спить з твоїм сином.

Лев повільно поставив келих на стіл. Його обличчя залишалося спокійним, але в очах з’явилася холодна лють.

— І що? Ти думаєш, що я її вбив?

— А ти її вбив? — прямо спитала Бетті.

Лев довго мовчав. Потім тихо засміявся.

— Знаєш, що найсмішніше? Я справді хотів її вбити того вечора. Коли дізнався, що вона трахається з Девідом… моїм власним сином. Я пішов за нею на пляж. Бачив, як вона посварилася з Максом, а потім пішла до скель.

Він зробив ковток віскі.

— Я наздогнав її. Ми сильно посварилися. Я кричав, що знищу її репутацію, що розповім усім про її сайт. Вона сміялася мені в обличчя і сказала: «Ти вже запізнився, Леве. Я все одно йду від вас усіх».

Лев подивився на Бетті.

— Я штовхнув її. Сильно. Вона впала на камені. Але не вмерла. Піднялася, вилаялася і пішла далі в темряву між скелями. Я розвернувся і пішов додому. Це було останнє, що я бачив.

Бетті стиснула кулаки.

— Ти залишив її там? Поранену?

— Так, — холодно відповів Лев. — І якщо чесно, я думав, що хтось інший її доб’є. Девід був у страшній істериці того вечора. А Катерина… моя дружина теж не спала вночі.

Він нахилився вперед.

— Але я її не вбивав, Бетті. Я просто залишив її напризволяще. І це, можливо, гірше.

Макс, який стояв поруч, тихо сказав:

— Ти розумієш, що це зізнання?

— Розумію, — відповів Лев. — Але після чотирьох років я втомився тримати це в собі. Робіть, що хочете.

Бетті стояла і дивилася на нього. У ній боролися лють, біль і розчарування.

— Ти навіть не шкодуєш, правда?

Лев відвів погляд.

— Шкодую. Але не так сильно, як мав би.

Повертаючись назад, Бетті тихо сказала Максу:

— Він не вбивця. Але він останній, хто бачив її живою перед кимось ще. Тепер треба говорити з Девідом. По-справжньому.

Лана, яка чекала в машині, тихо нявкнула — ніби підтверджуючи.