Розділ 2

На місці злочину панував той специфічний хаос, який зазвичай залишається після сильного поспіху. Велика гримерка біля сцени на пляжі дихала нагрітим деревом, пилом і лаком для волосся. Замок зламали напрочуд майстерно. Ніяких відбитків чи очевидних слідів, зате на підлозі знайшлася цікава комбінація. Кілька рудих шерстинок і дуже слабкий, але впізнаваний запах кокосового лосьйону, змішаного з дешевим енергетичним напоєм.
— Це не твої, Лано, я знаю.
Бетті пробурмотіла це майже пошепки, присідаючи навпочіпки біля знахідки. Вона саме уважно розглядала подряпину на одвірку, коли двері скрипнули вдруге. На порозі стояв Даніель Веласко. Високий, до неподобства засмаглий, з тією самою ідеальною усмішкою і рельєфом м’язів, через який місцеві дівчата періодично забували власні імена. Головний хореограф. І за сумісництвом інструктор танців.
— Ти, мабуть, та студентка-детективка, про яку всі говорять?
Він усміхнувся так, що в Бетті зрадницьки підігнулися коліна. Буквально на секунду, але все ж.
— Даніель. — Він зробив крок уперед. — Якщо треба допомога, я весь твій.
Лана виразно пирхнула. Цей котячий погляд читався елементарно: «Контролюй себе, подруго». Бетті глибоко вдихнула і постаралася ввімкнути максимально професійний тон, хоча серце билося трохи швидше, ніж належало б детективу на роботі.
— Бетті. А ти, здається, той самий місцевий краш, від якого всі вмирають?
— Не всі. — Він легко підморгнув і додав: — Деякі ще тримаються.
Першим у списку підозрюваних ішов Роман Латіно. Головний танцюрист, зірка шоу і, за місцевими плітками, колишній коханець Сільвії. Знайти його виявилося нескладно. Він був на пляжі і робив присідання прямо на піску в одних коротких шортах. Кубики пресу там виступали настільки рельєфно, що заміняли будь-який натяк на пузо. А на біцепси і трицепси взагалі можна було дивитися замість медитації.
— Я? Ніколи!
Роман театрально обурився і блиснув ідеальними зубами. Він притиснув руку до грудей.
— Я артист! Нехай Сільвія не вигадує.
Можливо, йому б і повірили. Але Лана раптом одним граційним стрибком опинилася просто на його напіввідкритій спортивній сумці. Вона діловито покопирсалася там лапкою і витягла на світ маленьку рожеву паєтку. Ту саму, яка стовідсотково відірвалася від вкраденого костюма. Потім кішка підняла морду і подивилася на Бетті. У її зелених очах світилося насмішкувате «я ж казала».
Роман важко зітхнув. Вся його театральність кудись випарувалася в один момент.
— Гаразд… я взяв один костюм. Щоб зробити сюрприз Сільвії. Хотів потанцювати для неї приватно, думав, може, вона після цього мене пробачить. Але всі інші вкрав не я! Чесно!
Пізніше вони йшли нагрітим пляжем до наступного підозрюваного. Даніель, який ув'язався за ними, раптом стишив крок.
— Знаєш, я спочатку думав, що ти просто симпатична студентка, яка грається в детектива від нудьги. А ти реально хороша.
Бетті ледь не спіткнулася. Хто б міг подумати, що комплімент від хореографа може так вибивати з колії?
— А ти реально небезпечний для жіночого серцебиття. — Вона відповіла, з усіх сил намагаючись звучати байдуже.
Хто знає, чи вийшло. Лана тим часом ішла рівно між ними. Кішка раз у раз била хвостом, ніби випадково загороджуючи Бетті дорогу і транслюючи чітке повідомлення: не розслабляйся.
Другою підозрюваною була Зара Блискуча. Її вважали головною конкуренткою Сільвії, адже вона вела власне танцювальне шоу на протилежному кінці затоки. Схема повторилася. Лана тихо прокралася в її гримерку і менш ніж за хвилину знайшла за тумбою цілу картонну коробку, вщерть забиту знайомим пір’ям і лелітками. Зара не стала грати в ображену невинність. Вона просто прошипіла, схрестивши руки на грудях:
— Добре, я скопіювала дизайн! Визнаю. Але оригінали не в мене, чуєте? Я тільки… надихалася їхнім стилем!
Бетті зрозуміла, що бігати за кожним по черзі — марна трата часу. Потрібен був психологічний тиск. Наступного ранку вона зібрала всіх підозрюваних у тій самій великій гримерці. Там були Роман, Зара, кілька стажерів на кшталт Кіри та Міри, і ще пара працівників шоу. Усі помітно нервували. На центральному столі сиділа Лана. Руда, пухнаста і максимально серйозна, як справжній прокурор.
Бетті стала навпроти них і заговорила спокійно.
— Послухайте всі. У мене є докази проти кожного з вас. Але я правда не хочу скандалу. І не хочу псувати цей фестиваль. Давайте так: якщо костюми повернуться сьогодні до опівночі, цілими і неушкодженими, ніхто нічого не дізнається. Жодної поліції. Жодних заяв. Жодної преси. Ви просто анонімно залишаєте їх тут, і ми все забуваємо. Якщо ні… тоді вже я дзвоню копам. І вся Затока Вусатих буде знати, хто саме зіпсував свято літа.
У кімнаті запала густа важка тиша. Лана повільно, майже по-хижацьки пройшлася по столу. Вона зазирала кожному в очі, ніби ставлячи печатку під словами своєї хазяйки.
Люди розійшлися, переварюючи почуте. Бетті вийшла надвір, щоб нарешті вдихнути трохи свіжого повітря і зняти напругу. Сонце вже сідало, фарбуючи море у фантастичні персикові відтінки. Даніель з'явився ніби з нізвідки.
— Ти молодець. — Він сказав це дуже м'яко, стаючи зовсім поруч. — Не кожен би додумався так розумно і тихо вирішити справу.
Бетті ледь помітно усміхнулася, дивлячись на горизонт.
— А ти непогано тримаєшся для людини, яку я серйозно підозрювала перші десять хвилин.
Він тихо засміявся і зробив півкроку ближче. Ближче, ніж дозволяла проста ввічливість.
— Може, після фестивалю… покажеш мені, як студентки розслідують справи? За келихом вина?
Відповідь Бетті потонула в гучному нявканні. Лана рішуче втиснулася між ними і потерлася об ногу дівчини. Це було не просто попередження. Це було дуже прозоре «не поспішай».