23

- Батько вирушив у справах до якогось відомства, - швидко сказала мама, заходячи першою у мою квартирку. Швидко скинула верхній одяг та взуття.

Сковзнувши поглядом по передпокою, я відчужено кивнула.

В екіпажі у мене так стиснуло горло, що нічого сказати я не змогла. Мама швидше завела мене додому, а тепер схопила за руку і потягла на кухню, посадила за стіл, а сама кинулася до посуду. Оцінювально глянула на заварник з чаєм, але все ж таки повернулася в інший бік і взяла з полиці недопиту пляшку вина. За хвилину вона вже сиділа навпроти мене. Її обличчя було зосередженим, але в очах виднілася тривога, яку вона намагалася ретельно приховувати.

- Я не впізнаю тебе, Елері, - сказала вона з гіркотою. - Мені здавалося, що у твоєму житті все добре, але пару днів тому тебе ніби підмінили… моя знайома сказала, що бачила тебе біля Міністерства Підглядань, і я подумала… - Селена схилила голову, подивилася на чашку у своїх руках. – Я часто згадувала той момент. Ту нашу зустріч. Вона була настільки короткою, що я прийняла б її за міраж, якби не пам'ятала тепло твоїх обіймів. Думала, що це якесь благословення, яке врятувало нас від жахливої ​​аварії. У ній загинуло так багато людей… адже якби ми не запізнилися, то були б серед них.

Демониця підвела очі, обпекла мене смарагдовим поглядом. Простягла через стіл руку і накрила мою долоню. Я вже навіть не витирала сльозинки, що котилися по щоках.

- Розкажи мені, що сталося.

І я розповіла.

З самого початку. Зриваючись на сльози й задихаючись від нестачі повітря у легенях. Почала з тієї самої аварії. Поділилася як маленька Елері не дочекалася повернення батьків, як від неї відмовилися родичі. Як болісно вона переживала перехід зі звичної академії в Годамн. Далі роки навчання, за які я так і не завела друзів, і рішення стати цілителем. Після цього зустріч з Геррі, зміна імені, робота у шпиталі та… Йозеф.

До цього Селена слухала мовчки, не перебиваючи, не ставлячи запитань. Просто переживала разом зі мною все, що сталося в іншій реальності. У тій, яку вони не пізнають. Але варто було мені заговорити про те, як я потрапила у дворічний полон до психа, вона стиснула руку так, що кухоль під пальцями тріснув. Залишки вина розтеклися по скатертині, але ми навіть не звернули на це уваги.

Після цього була втеча. Робота в Годамн. Дорайн. Прокляття. Діти.

Розповідаючи про свято Півроку, я посміхалася. Пам'ятала все, начебто це було вчора. І захоплені крики Проклятих, і самовпевнене обличчя мого демона, і полум'я кохання, яке я ще намагалася заперечувати.

Перемога на змаганнях. Поцілунок. А потім... знову Йозеф.

Але все скінчилося добре. Я готувалася до весілля, збиралася повернутися до лікарської практики, завела подруг.

- Я хотіла лише подивитись на вас, - прошепотіла приреченим тоном. Очі були сухі, ніби сил плакати не лишилося. - Я вчинила необачно. Мені не можна було рухатися з місця, але я так сумувала за вами, мамо.

Селена мовчала. Вона знову взяла мене за руку, стиснула пальці на моїй шкірі. Я підвела на неї погляд.

Ззаду почулося тактовне покашлювання. Одночасно здригнувшись, ми різко обернулися до дверей. Тато визирнув з-за рогу. За його виразом обличчя одразу стало зрозуміло, що стояв під дверима він досить довго. Підібгавши губи, я змогла лише винно опустити голову.

Чарльз неквапливо підійшов ближче, присів поряд зі мною.

- Ти маєш все виправити, - тихо промовив він. Здивовано округливши очі, підвела голову і перепитала:

- Виправити? Але ж тоді ви…

- Помремо, - закінчив за мене тато, коли я замовкла, не маючи сил продовжити речення. Він подивився на дружину, сумно посміхнувся їй і знову звернув погляд на мене: - Якщо Наріне вторглася у перебіг часу саме таким чином, як ти говориш, то вона вчинила незаконно. Не важливо, що ти зробила в минулому, це не твоя провина! Тебе чогось закинули саме в ту точку. Отже, прорахували, що ця подія настільки незначна і віддалена від теперішнього, що на відстеження піде дуже багато часу. Ефект доміно - доведеться підіймати кожну фігурку, щоби докопатися до суті. А Аргал тим часом зможе створити собі армію Стражів і поверне колишній світопорядок з абсолютним домінуванням демонів над людьми.

– Деякі життя приносять більше проблем, ніж користі, – невесело пирхнула Селена.

- Я люблю вас, - прошепотіла, зовсім розгублена розмовою, що склалася. Мама посміхнулася:

- І ми тебе, - простягши руку, вона легко торкнулася моєї щоки: - І це ніколи не зміниться. У жодному зі світів. Просто… ми не зможемо бути поруч з тобою, але це не означає, що ми не любили тебе і не пишалися. Тут ми прожили чудове життя.

Батьки переглянулись. В глибині їх очей майнуло щось таке, що несподівано нагадало мені про Дорайна. Про те, що я попри все маю повернутися до нього. Знову побачити, як він з посмішкою спостерігає за тренуваннями дітей, як він сперечається з Геррі і як дивиться на мене.

- Мені потрібно пробратися до Міністерства зовнішньосвітової розвідки. Але я боюся, що за мною полюватиме Аргал і Йозеф.

- Останнього я зустрів би, - не гірше демона прогарчав Чарльз. Ще раз глянув у очі дружині, ніби вони могли говорити без слів і вирішив: - Ми допоможемо тобі проникнути туди. У тебе вистачить сил активувати заклинання?

- Повинно вистачити, - зітхнула, глянувши на свою руку.

- Збирайтеся! - скомандував Чарльз, миттєво перетворюючись у зібраного та рішучого інспектора. Він підвівся з-за столу і попрямував до дверей: - Я поки що займуся підробкою документів на перевірку головної будівлі Міністерства Підглядань.

Здивовано переглянувшись із мамою, ми теж підхопилися з місць.