35

Ранок розливався над містом м’яким золотим світлом, неначе довгоочікувані обійми, що знімають втому й страхи ночі. Повітря було прохолодним, але свіже, немов промовляло: “Новий день. Нові можливості.” Сем стояв на краю даху, глибоко вдихаючи це ранкове повітря. Його руки нервово терли одна одну, наче прагнули вигнати залишки тривоги, але в очах світився рідкісний і дорогий спокій — той, що приходить після великої битви.

Позаду нього тихо з’явилася Нікс. Її волосся, чорне як ніч, мерехтіло глибокими синіми відблисками на сонці, що гралося у кожній пасмі, мов розкішні металеві хвилі. Вона підійшла ближче, і легкий подих її дотику на плечі ніби сказав: “Я тут. Ми разом.” Її очі — сповнені ніжності і сили одночасно — зустріли його.

— Сем, ти справді віриш, що це кінець?» — її голос звучав так тихо, що міг би загубитися серед ранкових пташиних співів. — «Що все закінчилося?

Сем повільно повернувся, дивлячись у її глибокі очі, де палала не тільки втома, а й нова надія й віра, що народжуються на межі ночі й дня.

— Не кінець, — відповів він, посміхаючись з легким сумом, але і з впевненістю, — а початок. Ми це зробили. Ми вистояли. Тепер це — наш новий світ.

Вони обмінялися поглядами, і дотик їхніх пальців злився в тихий, але міцний обійм — наче мовчазна обіцянка, що їхні шляхи тепер нерозривні. Легкий вітерець колихнув їхнє волосся, ніби саме небо благословляло їхнє єднання.

За кілька хвилин поруч з’явилися Лара й Джеймс — останні, хто закінчував свою нічну вахту, але перші, хто зустрічав світанок з усмішкою на обличчях, що світилися новою енергією.

— Ну що, — підморгнула Лара, широко посміхаючись, — романтика на висоті. А ми вже й забули, що у нас є дах. Можна було б влаштувати вечірку.

Джеймс глянув на неї, потім на Семa і Нікс, і з легкою усмішкою сказав:

— Підірвати місто позитивом? Звучить як наш стиль.

Він обійняв Лару за талію, і вона засміялася у відповідь.

— Тільки без твоїх танців, Джеймсе, будь ласка! — сміялася Нікс, а Сем кинув на друга підозрілий погляд, повний іронії.

— Обіцяю, що танців не буде. Хоча, якщо враховувати все, що ми пережили… можливо, і танцювати варто. Але краще наодинці з подушкою, — додав він з жартівливою посмішкою.

В повітрі зависла легка хвиля гармонії, і раптом веселий гавкіт порушив цю тишу. З-за даху вибігло маленьке чорне кучеряве створіння — їхній пес Зигзаг. Він весело гнався за скейтом, який Нікс вправно кидала вперед, а час від часу підгодовувала його смачними шматочками.

— О, дивись, — сміялася Лара, — у них уже є власний режим розваг. А ти, Сем, не плануєш до них приєднатися?

— Зигзаг — маленький терорист, — підсміювався Джеймс, намагаючись погнатися за собакою, — але ми його обожнюємо.

Нікс нахилилася до Зигзага, шепочучи йому щось на вухо, і той раптом зупинився, повернувся і весело облизав їй руку. Сем, дивлячись на них, тихо промовив:

— Вперше за довгий час я не боюся майбутнього. І хочу, щоб ми всі це відчували.

Нікс підняла голову, її погляд став проникливим і ніжним.

— Ти вчив мене не ховатися від страху, Сем. І тепер я знаю: якщо ми разом — нам нічого не страшно.

В цей момент з-за рогу даху несподівано вилетів птах, голосно цвірінькаючи, немов на знак нової надії і свободи. Всі вони посміхнулися, відчуваючи ту безмежну легкість і життєву силу, що наповнювала цю мить.

Лара сіла на край даху і серйозно подивилася на друзів:

— Знаєте, нам ще багато чого треба зробити. Світ не зміниться просто так.

— Так, — додав Джеймс, — але ми вже зробили найголовніше — не втратили себе.

— І не втратили один одного, — тихо додала Нікс, стискаючи руку Сема.

Їхні погляди знову зустрілися, і ця мить була наповнена безмовною обіцянкою — йти вперед разом, через будь-які випробування.

З неба падали легкі пташині співи, а світло сонця зігрівало їхні обличчя. Все навколо оживало — і вони теж.

— Ну що, — усміхнувся Сем, — може, вже пора дізнатися, що нас чекає далі?

— Почати з того, що ми — одна команда, — сказала Лара, — і разом ми здатні на все.

І поки сонце повільно підіймалося над містом, четверо друзів, а тепер вже сім’я, з новою вірою і силою готувалися до наступного розділу свого життя.