31

Півроку минуло, і, здавалося, світ нарешті перестав трястися під ногами, мов зітхнув із полегшенням після бурі. У невеликій, але світлій квартирі, наповненій ароматом свіжозвареної кави та ніжних польових квітів, зібралася їхня компанія: Лара, Джеймс, Нікс і Сем. Тут було все по-справжньому — без масок, без фальші, з відкритістю і довірою, якої так бракувало раніше.

Сміх лунав по всіх кутах кімнати, неначе сама атмосфера просочувалася відпочинком і спокоєм після тривалого шторму. Джеймс із теплою усмішкою підкидав у повітря Зігзага — кучерявого пса з вогняно-рудою шерстю, якого нещодавно прихистили Сем і Нікс. Зігзаг шалено ганявся за скейтом, який тримала Нікс, а його яскраві очі світилися захопленням і невгамовною енергією.

— Зігзаг — справжній чемпіон зі швидкості, — засміялася Нікс, нахиляючись до пса, — але от з керуванням цим скейтом у нього, здається, проблеми. Він виглядає так, наче намагається його з’їсти.

— Мабуть, — підхопив Сем, намагаючись втримати іграшку, — йому все одно, головне — щоб після гри була смачна винагорода!

Зігзаг блискавично схопив ласощі з рук Нікс, з радісним гавкотом оббіг кімнату, а потім почав ганятися за власним хвостом, мов у нескінченній грі з самим собою. Нікс не стримувала сміх, спостерігаючи за його кумедними спробами зловити те, що завжди залишається позаду.

— Оце наш маленький хаос, — тихо прошепотів Сем, обіймаючи Нікс за плечі, — і це те, що я нарешті можу назвати домом.

Вона підняла очі і зустріла його погляд — у ньому світився вогонь теплоти, вдячності та ніжності, що розливався всередині, розтоплюючи всі тривоги й страхи.

— Без тебе цього всього не було б, — прошепотіла вона, ніжно торкаючись його щоки губами. — Дякую, що залишився.

— Я ніколи не думав йти, — відповів він, притискаючи її до себе, — ти — моя справжність, моє світло.

У цей момент із кухні вийшла Лара, тримаючи в руках дві чашки запашної кави. Вона зловила їхні погляди й підморгнула.

— Здається, життя нарешті починає нам посміхатись, — сказала вона з легкою усмішкою, ставлячи чашки на стіл. — Хоча я досі відчуваю, що ця тиша — ненадовго. Наче десь поруч ховається нова буря, готова вибухнути.

Джеймс засміявся, підводячи брову.

— Ну, тепер у нас є Зігзаг — офіційний розрядник напруги і безперервне джерело радості. Хоч він і маленький, але точно може розрядити будь-яку ситуацію.

— Якщо він з’їсть усі зарядки для телефонів, — жартома застерегла Нікс, — це буде наш новий виклик! Хто знає, чим він ще нас здивує.

Всі вибухнули сміхом, і Сем з Нікс знову почали гратися із Зігзагом, що бігав навколо кімнати, повний енергії та безтурботності.

Потім атмосфера стала більш інтимною. Сем повільно підійшов до Нікс, взяв її руку в свої долоні й провів пальцями по її зап’ястю, немов перевіряючи, що вона тут, зараз і справжня.

— Знаєш, — тихо промовив він, дивлячись у її очі, — раніше я боявся не жити, а тепер — боюся пропустити навіть найменшу часточку того, що ми маємо.

Нікс посміхнулася і пригорнулася до нього, ніжно стискаючи його руку.

— Ми пройшли через все це разом, — сказала вона, — і тепер нам нічого не страшно. Життя хоче, щоб ми жили на повну.

Їхні губи злилися у довгому, глибокому поцілунку — не просто пристрасному, а сповненому надії, тепла і обіцянок. Там, де раніше був біль і страх, тепер народжувалося нове життя, нове світло, новий початок. Вони рухалися разом — ніжно, але з усім пульсом пристрасті, що виривалася назовні, мов птах, що нарешті розправив крила.

Раптом Зігзаг, невгамовний і допитливий, підбіг до них і ліг у їхніх ногах, ніби охоронець їхнього спокою і щастя. Його великі очі блищали, сповнені безумовної любові.

— Ось він, — прошепотіла Нікс, усміхаючись, — наш маленький охоронець миру і доброти.

Сем посміхнувся, притискаючи її до себе і погладжуючи по волоссю:

— Ми збудуємо нове життя. Не ідеальне, не без проблем, але саме наше. І я більше не боюся жити.

— І я, — тихо відповіла вона, глибоко дивлячись у його очі, — я з тобою. Крок за кроком.

За вікном сонце поступово заходило, огортаючи місто теплими сутінками, а в їхньому маленькому світі, наповненому любов’ю, теплом і щасливим сміхом, розцвітала нова глава — повна пригод, радості і справжнього щастя.

Раптом з передпокою почувся несподіваний звук — телефон, який почав дзвонити з несподіваною мелодією. Лара кинулася взяти трубку, і усмішка на її обличчі змінилася на щось більш серйозне.

— Це від когось із тих, кому ми допомогли, — сказала вона, — здається, нові проблеми вже не за горами.

Сем підвівся, оглянув кімнату, повну світла і тепла, і мовив з усмішкою:

— Значить, наше життя знову починає рухатись. І я готовий зустріти будь-які виклики, якщо ми разом.

Нікс кивнула, стискаючи його руку:

— Разом — ми сила, яку ніхто не здолає.

І в цю мить вони відчули, що попереду чекають і бурі, і радості, але будь-які випробування будуть підкорені, адже у них є одне одного.