25

Темрява розірвалася гуркотом вибитих дверей. Сем, Лара, Джеймс і Нікс увірвалися до квартири, кроки їхні гучно лунали, а серця билися шалено — наче барабани війни, що наближалась. Дихання різало повітря гострим ножем, а очі звикали до напівтемряви, що панувала всередині.

Їхні погляди спалахнули, коли вони побачили те, що готувало останній акт цієї гри. Кайла і Алістер — оголені, вкриті лише туманом ванни та плямами розлитого вина, їхні тіла спліталися у вогняному, шалено пристрасному танці, де перепліталися страх і пристрасть. Свічки мерехтіли, кидаючи тіні на холодні, відточені риси Алістера й гарячі, палкі очі Кайли.

Поруч на холодній плитці лежав пістолет — важкий, холодний, готовий зірватися в бій у будь-яку секунду. Він мовчазно нагадував про те, що це — не просто танець любові, а останній бій. Кайла або Алістер кілька разів поглядали на нього, він стояв готовий до дії, як мовчазний свідок їхньої невідворотної долі.

Кайла, ледве відірвавшись від губ Алістера, прошепотіла, ледь чутно:

— Може... нам втекти? Поки ще є час. Поки ще можемо.

Її голос тремтів — це був голос жінки, яка бореться із власним страхом і сумнівами.
Позаду, у кутку кімнати, під декоративним килимом, був ледве помітний металевий люк — старий вихід до обслуговувального тунелю, ще з часів, коли будинок належав підземній гілці експериментальних лабораторій.

Кайла кілька разів кидала тривожні погляди в той бік, пальці її нервово торкались медальйона на шиї — саме в ньому зберігався ключ-карта до люка.

— Якщо що, ми маємо запасний вихід, — прошепотіла вона Алістеру, ковтаючи паніку. — Але треба діяти швидко.

Алістер кивнув ледь помітно. І хоч його погляд залишався крижаним, у м’язах щелепи щось сіпнулося — знак, що і він відчував тиск часу.

Алістер не відірвав погляду від неї. Його очі були холодні, як крижана безодня, і в них не було навіть натяку на сумнів.

— Втекти? — повторив він, його голос був низький і небезпечний. — Ні. Можливо... нам краще померти — разом.

Його руки міцно обвили її талію, немов хотіли не просто тримати, а зберегти весь світ.

Їхні губи злилися в шалений, гарячий поцілунок, що вибухнув у грудях обох — це був не просто поцілунок, а вибух емоцій, страхів і бажань. Це був останній танець перед бурею, що насувалась.

Раптово гуркіт вибитих дверей і швидкі кроки порушили їхню ілюзію. Двері з силою розлетілися, і в кімнату ввалилися Сем, Лара, Джеймс і Нікс — готові на все, щоб покласти край пануванню Кайли та Алістера.

Пістолет лежав поруч, холодний і важкий, наче зосереджена небезпека, і в момент вибуху дверей він став єдиним реальним захистом.
Алістер миттєво відштовхнув Кайлу в сторону до халату і, схопивши пістолет з підлоги, направив його на вхід.

— Здавайтеся! — його голос став лідяним, безжальним, немов холодна лезо ножа.

Джеймс крокнув уперед, голос його піднімався від гніву й відчаю:

— Ніколи! Ми прийшли покласти край твоїй тиранії!

Кайла вже в халаті вмить зібралася з силами, її очі спалахнули люттю і безоднею рішучості. Вона рвонула до столу, де лежав гострий кинджал, вхопила його і кинулася в бій.

Бій почався миттєво. Лара кинулася в атаку, але в ту ж мить пролунало клацання — постріл. Куля зірвалася з пістолета Алістера і влучила в Лару. Вона завмерла на місці, очі широко розкрилися від шоку, потім впала на холодну підлогу, кров розтікалася яскравою, темною рідиною, що забарвлювала плитку.

— Лара! — крикнув Джеймс, падаючи на коліна поруч, руки його тремтіли від страху, а очі повнилися сльозами. Його голос ламався від розпачу.

Нікс, не вагаючись, кинулася на Алістера. Її удари були шаленими, кожен рух — вибух емоцій, які вона роками тримала в собі. Вона гарчала, мов хижак:

— Ти не пройдеш!

Алістер парирував удари, випускаючи вогонь і лють через кожен свій рух, а їхній бій був шаленою хореографією смерті.

Сем, розуміючи, що безконтрольний бій може знищити всіх, рішуче встав між ними:

— Досить! — його голос розірвав кімнату, як вибух.

Тиша впала, мов натягнута струна, що ось-ось мала розірватися.

Кайла, сповнена люті, намагалася вирватися, але поранена Лара, незважаючи на біль, піднялася, схопила її за руку і прошепотіла:

— Ні кроку далі. Твоя гра закінчена.

Очі Кайли блищали ненавистю, але сили у неї вже не було.

Сем, Джеймс, Нікс і Лара стояли, втомлені, але переможні. Вони знали — ця ніч змінить усе. Світ руйнується, але в руїнах народжується нова надія. І це — найважливіше.
Алістер стояв у напівтемряві, з пістолетом опущеним, важко дихаючи, його погляд залишався холодним, навіть після пострілу в Лару. На губах лишалася тінь посмішки — ледь помітна, але моторошна.

Джеймс підвів голову від Лари, його очі спалахнули. Не страх. Не шок. Чиста, концентрована лють. Та, що не вибухає, а клекоче глибоко, стиха, і тому вдвічі небезпечніше.

— Ти… — хрипко мовив він, підводячись. — Ти за це заплатиш.

Алістер навіть не здригнувся. Тільки трохи підняв брову: