7

Ніч огортала місто, як погано пришитий саван. Темрява сочилася з даху на дах, стираючи обриси, роблячи з усього тіні. Сем і Нікс пересувались тихо, але в кожному русі відчувалась нервова пульсація. Як у серця, що от-от вибухне. Їхня мета — стара філія «Норми 2.0». Місце, де створювали слухняність, як продукт із заводським номером.

— Ходиш, як бульдозер, — прошепотіла Нікс, озираючись. — Навіть миші тебе боялись би.

— Я й сам себе боюсь. — Сем спробував посміхнутись, але його рот був сухий.

— Знаєш, що найкраще заспокоює перед місією? — вона нахилилась до нього ближче. — Чорний гумор і чіткий план.

— Тоді давай принаймні з другого почнемо.

Вони прослизнули в технічний вхід. Усередині — як в середині мертвої акули: холодно, стерильно, небезпечно. Перші поверхи були занедбані. Але нижче — технології.

Сем провів пальцем по стіні, на якій ще залишився напис: «Воля — дефект, а не ціль».

— Я хочу це переписати, — буркнув він. — На щось типу: «Нема дефекту — нема тебе.»

— Потім. Після вибуху. — Нікс клацнула пальцями. — Усе по черзі.

Вони спустились до серверного ядра. Повітря тут було холодне й сухе. Мерехтіли діоди, миготіли екрани, дзижчали вежі обчислювальних блоків. Вони наблизились до центрального терміналу.

— Джеймс, ми на місці, — Нікс натисла гарнітуру.

— Прийняв. Увімкнув «приманку» — замість вас на камерах тепер два чудові муляжі. Пластик і гівно. Виглядають, як політики, — озвався Джеймс.

— Чудово, — Нікс стиснула Сему плече. — Час витягти хвіст у гадюки.

Сем вставив флешку. На моніторі загорівся інтерфейс — чорний, агресивний, з мерехтливими піктограмами. Він натиснув «Пуск».

Вискочило повідомлення: “Знищення серверного блоку — підтверджено. Відлік: 5:00.”

— Ми зробили це, — шепнув Сем. Його голос зірвався.

— Поки що. — Нікс обернулась. — Тепер тікаємо, поки нас не спалили.

Але не встигли зробити й кроку — як динамік клацнув.

— УВАГА. ПРОНИКНЕННЯ. ЛОКАЦІЯ: СЕРВЕРНА ЗОНА.

— Твою ж... — Сем зірвався з місця.

З гуркотом злетіли двері — охоронці в формі, з шоломами, зі зброєю, що мигтіла. Постріли.

— НА ДАХ! — крикнула Нікс. — Єдиний вихід.

Вони побігли. Металеві сходи згризав іржавий писк. Один з пострілів розбив панель поруч із головою Сема.

— Не зупиняйся! — Нікс штовхнула його вперед.

На даху їх зустріла темрява, дощ і вітер. Нікс уже обирала траєкторію стрибка на нижчий дах, коли Сем оступився.

— Твою...!

Він послизнувся і полетів униз. Але її рука — точна, міцна — схопила його.

— Я тебе не тягатиму постійно, герой! — крикнула вона, гримлячи зубами від напруги.

— Краще б ми йшли на побачення. — Сем затис сміх у горлі, бо міг розридатись.

Вони опинились за виступом, ховаючись від світла ліхтарів. І тут — клац. Флешка у кишені Сема ожила. На екрані його браслета висвітилась папка: «КАРТА КОНТРОЛЮ_АРХІВ».

Він відкрив її.

Відео: Кайла і Алістер.
Сем замер на місці, дивлячись на екран.
— Якщо ця — у мене… — пробурмотів він. — То яка ж та, що у них? Інша версія? Прототип чи копія?.. Чорт, Рубі, що ти знала?
Він машинально провів пальцями по холодній поверхні флешки, намагаючись зрозуміти, як можна бути на два фронти одночасно.

— Третя версія працює стабільно. Мінімізований наночіп. Ін'єкція в шийний відділ. Реакція за три секунди.

— Краще, ніж стара флешка. Цю з Рубі довелось діставати вручну. Вона кричала.

— А ця — тихо. Один імпульс — і в тебе зомбі. Без волі. Без сумнівів.

— Вони модернізували все, — прошепотів Сем. — І це… це частина чогось більшого.

— Це війна. — Нікс подивилась на нього. — І ми тепер — у центрі.

Внизу з'явилися силуети — охорона.

— Джеймс! — крикнув Сем у мікрофон. — Потрібен відступ! Зараз!

— Вже відкриваю люк. Три метри на північ, бачите антену? — пролунало в динамік.

Вони помчали. В останню секунду Нікс натиснула на ручку — люк клацнув. Всередині — сходи, темні, зловісні.

— Стрибай, — сказала вона.

І він стрибнув.

Після нього — вона. Впали. Перекотились. Зникли у темряві.

А на поверхні сервери догорали. Алістер в цей час дивився у монітор, стискаючи кулаки.

— Вони дістались до картки. Ми їх недооцінили.

— Значить, час переходити до плану В. — відповіла Кайла, облизуючи край келиха. — Пора вколоти її комусь… цікавому.