Глава 30 Ворог на порозі

   Результати своєї роботи вибухотехнік показав ще до того, як побудували його лабораторію. Заряд динаміту заклали в скелі і підпаливши чимось просочену мотузку втекли подалі. Вибух не був таким сильним, як тоді коли вони полишали садибу відлюдника, але шмат граніту відкололо, а декілька тріщин пішло по породі, що дало змогу доволі швидко відбити і інше. Ця технічна новинка значно пришвидшила будівництво муру і храму. Сергій не вникав у процес бо і так багато на себе взяв. Та й хімія була не його сильною стороною. Є людина якій ця справа до душі та й годі. Головне юнак знав, як наштовхнути старого на правильну ідею і де використовувати його винаходи. Так одного разу спустившись у свій будинок він знайшов декілька книг по хімії і по гірничій справі, дякувати Світлі, шаман був письменним, про що свідчили сувої із записами у його оселі. Хоча книги були російською радості старого не було меж.

 - Це ж священні книги! – мовив він з трепетом. Погляд з яким зміряв юнака Вайнес був вивчаючим, неначе той здогадався про страшенну таємницю і намагався втримати її в секреті.

  Шаман був глибоко віруючим, мабуть за це і поплатився немилістю, бо аж занадто сприймав усі постулати Світли.

 - Ні книги не священні, а звичайні, до того ж написані на іншій мові, трапляються зрозумілі слова¸але їх мало, до того ж література це технічна і хоч я і знаю мову народу, що написав цю книгу про те і сам всього не розумію.

 - Ну то і що мені з ними робити? Це все одно що трирічній дитині дати спис – вона і підняти його не зможе., - з розпачем сказав Вайнес

 - Чим зможу я допоможу принаймні тобі ці книги більш потрібніші, ніж мені, з мовою теж розберемося поступово.

   Старий кивнув і відразу ж почав засипати Сергія запитаннями. Врешті юнак виділивши декілька листів вже не такого і дорогоцінного паперу став писати словник Російсько-Українсько-Світлинської мови. Юнак розумів, що маючи такий багаж літератури його потрібно вводити в маси, а Вайнесу це взагалі  конче потрібно, адже володіючи порохом, чи динамітом можно добряче посмикати за чуба ворогів. Ддивлячись з яким запалом старий узявся до вивчення книг стало зрозумілим, що на цьому його винаходи не закінчаться і все найцікавіше попереду. Вирішивши виділяти пів годинки в день для відлюдника з умовою що той вчитиме і інших вони завершили розмову.

   Учні вибухотехніка теж були талановитими, хоча можливо їм просто передався запал старого, про те вони доволі успішно стали виготовляти нітрогліцерин для динаміту і порох. Отримавши карт-бланш від Сергія Вайнес загріб чи не половину паперу який був у наявності. Заставив Корцю возити йому різні матеріали, обходив чи не усі гори що були поряд і навіть далі. Рив землю, бив скелі, лазив по печерах. Ібок приставив до нього десяток воїнів, хвилюючись через бандитів, про те все зазвичай проходило вдало, Лише раз трапилася трагедія, у новозбудованій лабораторії, яка забрала життя одного з учнів і покалічила іншого. Все таки що не кажіть, а безпека понад усе. Це було велике горе. Рідні загиблого звинувачували Руама в служінні Чорнобогу і чутки пішли про те, що це його покарала Світла. Хто знає чим могло б це закінчитися, якби Сергій не відсипав рідним добрі відкупні. І зібравши інших учнів попередив, якщо вони хочуть тут працювати, то нічого їм про Чорнобога теревені розводити, чи ще щось на зразок цього. Ніхто нікого не тримає  - для вас усі шляхи відкриті.

  Учні, як один, стали завіряти господаря у своїй вірності, а загиблий сам винен – він на передодні вживав коувн, і більше всього, що це і призвело до загибелі. Їм, як власникам унікальних і вкрай потрібних вмінь платили набагато більше ніж іншим. Сергій розумів ще зі старих часів –  спеціалістів потрібно тримати щасливими і цінити, а то у їхню голову усіляка дурня лізе – на кшталт переходу в іншу компанію, до того ж секрет виробництва вибухівки розкривати не хотілося. Злий, або бідний спеціаліст сто відсотково зрадить і повідає усі досягнення ворогу. Все це вже не раз траплялося у тому старому і далекому світ. Ризики звичайно при роботі з вибухівкою були, але тут ризик – це звичність. Життя іде поруч зі смертю, і хлопчаки раділи працювати на такій відповідальній посаді.. Не було б Сергія хтозна яка б доля чекала на них.

   Виробництво динаміту буквально через кілька місяців перейшло на той рівень, що не потребувало присутності Вайнеса, тому він повністю присвятив себе вивченню мови і книг отриманих від товариша. І це давало результати. Відлюдник постійно експериментував. Очі його світилися від щастя – кращої забавки годі й шукати.

  І хоча всі ці важливі справи забирали у Сергія багато часу і Вайнес і словник, будівництво, експерименти зі зброєю, контроль виробництва, економічні питання з Тосусом і Корцею, часто його відволікало серце – щоразу побачивши Асу воно намагалося вистрибнути з грудей. Юна, вольова дівчина з тонким, але міцним станом зводила хлопця з розуму. Одного разу через кілька тижнів з ночі викрадення. Після чергового засідання ради старійшин Сергій залишився у вождя для обговорення планів щодо подальшого будівництва і коли всі присутні розійшлися їхні погляди зустрілися: в них читалося питання і пристрасть. І якось одночасно вони зрозуміли що це доля. Слів не потрібно було, все сказала мова тіл, які сплелися у нестримному пориві пристрасті, що випив останню краплину сили з коханців. Вони тепер знали – їхня половинка поруч і назавжди.

  Тепер майже щодня Сергій залишався в суабі вождя обговорити будівництво і щоразу все закінчувалося палким коханням. Потім під покровом ночі юнак повертався до себе щасливий і задоволений – неначе кіт, що поїв сметани. Аса теж була щасливою, вона світилася і в день і в ночі, немов полярна зоря вказуючи шлях одинокому подорожньому, яким був Сергій.

   Всі біди що випали на долю юнака геть не вкладалися в голові: інший світ, рабство, полон. Все неначе покрилося туманом, лише свіже нічне повітря п’янило голову і краса коханої, яку він знайшов у іншій реальності, чи планеті. Ці почуття надихали на великі звершення., але йому поки що було не відомо що ж буде далі. Його статус геть не вабив людей – він бувший раб – вона вождь, як це сприйматиметься світлами? Хоча останнім часом у селищі більше новоприбулих, для яких Сергій був авторитетом на рівні вождя. Про це знали геть усі і старійшин це страшенно бісило. Може статися так, що його ігри в економічну стратегію закінчаться печально і щоб цього уникнути потрібно було приймати термінові міри, але що саме робити юнак не знав.