Глава 28 Похід

Ранок Сергій розпочав з відвідин Девиса. Прийшовши до нього він здивувався побачивши як шаман нишпорить по суабу в пошуках речей

 - Що загубив, шановний служитель Світли, - запитав юнак.

 - Збираюся в дорогу. Я вже і так довго відкладав поїздку до храму, але далі чекати це не може., - перебираючи пожитки відказав старий

 - Я вже гадав, що ти полишив ці думки.

 - Ні, не можу. Все це дуже важливо. Ось відсвяткуємо «Явлення» і в дорогу.

 Розмова текла ні про що, Сергій вибирав вдалий момент, щоб запитати про головне і врешті не витримав.

 - Пам’ятаєш ми з тобою говорили про те, щоб збудувати храм Світли

 - Звичайно пам’ятаю я ж не божевільний і з пам’яттю в мене все гаразд.

 - Як ти дивишся на те, щоб збудувати його на місті священної галявини. Це було б найкраще місце.

 Очі шамана здавалося зараз вилізуть з орбіт. Він мав кумедний вигляд, але хлопець його розумів. Для нього це було сакральне місце. Місце оповите таємницями і загадками.

 - Про що ти говориш? В тебе розум взагалі є? Це святиня!!!, - вибухнув Девис.

 - Я і не суперечу, що святиня, тому і храм буде святий. І Ніхто не зможе осквернити його.

 Сергій заходився малювати план майбутнього храму переконуючи, що саму галявину ніхто чіпати не буде, вона буде оточена стінами будівель. Окремо буде місце для богослужіння, окремо лазарет, житло Девиса і Сергія. Буде школа і місце для інших служителів. За словами юнака кращого геть знайти не можливо буде. До того ж кам’яні стіни зроблять з нього фортецю у фортеці. Він хотів побудувати цілий комплекс, а не просто храм. Слухаючи про ці плани  шаман лише кивав головою.

 - Маючи таку святиню ми повинні її оберігати, - продовжував хлопець, - тут буде все, що потрібно для служіння світлі і нашому народу. Ми зможемо вивчати книги, різні науки. Проникати в глибини будови світу і таємниці буття.

 - Ти розумієш, що це буде?, - раптом перебив його старий, - ми наживемо собі ворогів серед духівництва. Вони налаштують проти нас кожного шамана в усіх селищах. Ми свідомо прирікаємо себе на програш.

 - Так, поборотися доведеться, я теж про це думав. Саме тому я і говорю з тобою до відїзду, залишаю тобі плани, можливо ти отримаєш дозвіл, а щоб усе вдалося якомога кращє залишаю тобі оце…

 Юнак дістав з-за пазухи торбинку з грошима. Підкинувши її в руці шаман зрозумів що сума там повинна бути чимала. Гроші – річ що змінює навіть дуже відданих і переконаних людей.

 - Я впевнений, що це допоможе тобі вмовити духівництво.

 - Будемо надіятися, - якось не дуже впевнено сказав Девис, помітно що ідея з храмом не викликає в його душі азарту, а Сергію заручитися підтримкою старого було вкрай необхідно, адже саме на тій галявині знаходився будинок в якому він провів так багато часу.

 - Мені б дуже хотілося, щоб ти запросив їх до нас. Відвідати галявину де з’явилася Світла просто необхідно. Хай приїдуть, подивляться і можливо ми все ж таки чогось досягнемо.

 Шаман мовчки кивнув і на цьому вони розійшлися.

 Свято явлення пройшло як завжди і Сергій теж приймав у ньому участь, бо слава про нього, як про великого шамана зобов’язувала підтримувати легенду. Блискавки, що пройшлися по галявині відкрили в його душі двері в спогади про світ, який він залишив. Так він не був там настільки потрібним і впливовим, як тут, але сум за тим далеким минулим якимось кислим присмаком став у горлі. Там залишилися рідні, які не які, а друзі і головне – там залишилося минуле.

    Ще одна справа не давала покою Сергію: що викликає ці електричні розряди на галявині. Можливо це природне явище, завдяки якому Сергій і потрапив у цей світ. Основне, що він знав,  прохід знаходився не на галявині, бо ніхто ніколи з неї не зникав. Та й про будинок хлопець міг сказати те ж саме, адже він пронишпорив чи не в усіх його кутках і теж не повернувся додому. Відповіді на свої запитання юнак поки що не мав, тому геть відкинув зайві думки

  Через декілька днів після свята Девис все ж таки вирушив в дорогу. В його честь влаштували невеличкий бенкет на якому були присутні усі поважні жителі селища. Гуляли до пізньої ночі, а зранку шаман від’їхав.

  Сергій чекав цього моменту, щоб втілити деякі свої плани, адже знав, що старий йому не дозволить. Перше що зробив юнак – це зустрівся з Асою. Останнім часом вони бачилися мало, не було коли за справами, але щоразу коли Сергій її бачив його чоловіча натура давала про себе знати. Чи то далося в знаки те що він уже довгий час був обділений жіночою ласкою, чи вона дійсно розпалювала у ньому вогонь пристрасті.

 - Слава Світлі, - привітався він переступаючи поріг її суабу

  Вождь сиділа на своєму звичному місці обговорюючи щось із радниками.

 - Нарешті, він вирішив зайти, - побачивши гостя вигукнула Аса

 - Вибач, багато справ, думав, якщо конче буду потрібен мені повідомлять.

 - Якими шляхами привело тебе проведіння, - посміхнувшись сказала дівчина

 - Звичайно ж важливі справи, - він спеціально наголосив на слові «важливі», даючи зрозуміти, що розмова буде серйозна і стороннім її чути не потрібно.

 Дівчина поглядом наказала радникам вийти.

 - Говори, - коротко мовила Аса.

 - Питання у мене два і всі вони не звичні і я б сказав навіть трішки небезпечні.

 На обличчі дівчини стало помітно здивування, але вона намагалася не подавати виду.

 - Наш мур, як і перші укріплення на фортеці через декілька місяців будуть завершені, а я разом з Девисом дуже хотів збудувати храм, - продовжував хлопець, - креслення у мене з собою, - юнак розгорнув свої малюнки і заходився переконувати Асу так, як до цього робив з шаманом., - Я розумію що галявина – це священне місце, але де ж тоді повинен стояти храм, як не на ньому? До того ж ми зможемо його краще оберігати і віддавати почесті богині ті, яких вона достойна.

 Під час усього монологу юнака дівчина лише кивала, а думки її прочитати було нажаль не можливо. Це страшенно злило, адже він прямо горів почути її думку. Врешті вождь порушила свою мовчанку.