Глава 27 Нічні вбивці

  Минув майже рік з того часу, як Аса взяла на себе кермо правління. Селище росло не по дням, а по часам. Почувши про добре життя під керівництвом молодої і мудрої правительки. Люди лише прибували. Колись тихе село нагадувало вулик, де все рухалося і бурлило. Проходячи по вулицях Сергій ловив себе на думці що все це нагадує кадри із фільмів про бурхливе життя стародавнього сходу. Все змішалося: запахи, люди, тварини і чисте селище стало потихеньку засмічуватися. Потрібно було щось терміново з цим робити, але що Сергій поки  не знав

  Торгові ряди розрослися до небувалих масштабів, тепер вже тут на постійній основі торгували і інші торговці. Корця страшенно злився, бо його монополія потихеньку зникала. Сергій же тільки сміявся і говорив, що все буде добре і навпаки запропонував товаришу посприяти іншим надавати каравани, облаштовані місця та інше.

 - Та що я дурний сам собі могилу копати?, - аж кричав він на Сергія, - вони ж мене по світу пустять.

 - Та зовсім ні, - запевняв його товариш, - ти заключай з ними договір, про те що вони торгують самі, але платять тобі частину прибутку за логістику.

 - За що?, - здавалося що очі торговця зараз вилізуть з орбіт від крику,-.

 - За транспорт, за надане торгове місце, консультації, працівників і тд.

  Товариш спершу пручався, але врешті все зваживши вирішив послухати колишнього господаря. Платити кошти звичайно торговці не хотіли і тут Корця проявив себе в усій красі. Підкупивши поліцію він вигнав усіх хто не платив йому відсоток на окраїни селища, найняв декількох людей і забезпечивши їх товаром поставив торгувати і геть усім розповідати, як у них тепер добре ідуть справи, що доходи їхні і перерахувати важко. Слухаючи їх розповіді нові торговці волею-неволею заключали домовленості і погоджувалися на висунуті умови.

  В той же час робота по облаштуванню поселення тривала: ліс випилювався швидкими темпами, для цього Сергій «винайшов» дворучну пилку. Добудувавши греблю і колесо хлопець запустив нарешті кузню. Лунтус не міг нарадуватися автоматичним міхам та молоту, одночасно з нею юнак запустив пилораму, будівництво якої було ще складнішим, але результат коштував тих зусиль. Якось непомітно знайшлися і доволі талановиті працівники для неї. Декілька молодих столярів з числа новоприбулих прямо билися, щоб працювати тут. Першим виробом що вийшов із їхніх рук було ліжко змайстроване за ескізами Сергія. Під час постійних експериментів юнак не помітив як відточив уміння креслити і малювати. Ліжко було доволі непогане, але до меблів вони дуже не бралися основна функція пилорами була підготовити матеріали для будівництва. Дякуючи колесу, на кузні освоїли методи штамповки і тепер купу речей виготовляли з величезною швидкістю. Також був збудований цех лиття і завдяки вугільникам він працював безперебійно. Все це було необхідне для виробництва дроту який можна було використовувати будь де: від огорожі для тварин, до виготовлення легких та міцних кольчуг.

    Для облаштування достойного муру налагодили добування каменю з гір,  але тут також вилізло багато проблем:  доставляти Ніссами камінь довго і не зручно, до того ж відстань до кар’єру з гранітом і вапняком була шалена майже 9 кілометрів. Прокладати дорогу, будувати щось на кшталт колії дорого, тому юний винахідник вирішив скористатися дешевим і дієвим методом і прийняв рішення збудувати канатну дорогу, тим більше робітники з досвідом роботи з’явилися під час будівництва водогону. В рух дорога приводилася силою ніссів, а для її запуску в терміновому порядку на пилорамі виготовили ящики, з дроту сплетели товстий трос і тд. Схеми усіх цих нововведень вводили підопічних в ступор. До Сергія дійшов гомін, що подейкують ніби йому Чорнобог  власними устами диктує на вухо, як будувати усі ці диявольські машини. Вже пізніше стало відомо, що людей збурив Фемос, тримаючи образу на колишнього раба. Які б розмови не відбувалися, а робота кипіла.

   Величезний наплив людей додав проблем і раді старійшин, яка за наказом Аси тепер видавала платні дозволи на торгівлю, землю, і тд. За порадою Руама теж була створена контора де реєструвалися новоприбулі, велися записи і підрахунки. Корця за власний кошт спеціально для цього привіз цілий караван папірусу, а він був не дешевий. Тому порадившись вирішено було налагодити виробництво паперу. Довелося перелопатити купу книг, щоб знайти необхідну інформацію і потім ще експериментувати з клеями та матеріалами.

   Колесо водяної греблі вже не справлялося і тому виготовили ще два схожих. Часу на їх побудову пішло набагато менше, бо частина процесів була автоматизована. Тепер гілки з дерев усі шли на подрібнення, а назбиралося їх за час вирубки лісу багато. Встановлення додаткових коліс потребувало і змін у конструкції греблі, але окрім головного її функціоналу Аса і Сергій не поставивши раду старійшин до відома, вирішили додати і захисну функцію. Один з учнів Лунтуса розробив механізм, який міг  зруйнувати дамбу і напір води, що вирвався б з неї змив би нападаючих, з поля бою. Хоча, поки що нічого не вказувало на прихід війни, але береженого Бог береже. Вся конструкція, як і спосіб її  запуску трималися в секреті Аса боялася, що інформація могла потрапити до потенційного ворога тому перестраховувалась. ЇЇ обережність наштовхнула Сергія на думку, що потрібно окрім секретних оборонних конструкцій створити і секретну зброю, яка б дала можливість отримати перевагу на полі бою. І як це не дивно у цій справі йому допоміг Девис. Проводячи якийсь із чергових своїх обрядів він зробив так, щоб полум’я багаття спалахнуло. Свої фокуси старий тримав у секреті, але обдурити свого помічника було вкрай важко. Сергій помітив, що шаман сипнув жменьку якогось порошку. Коли все ж таки юнак вмовив видати йому секрет цього фокусу старий показав йому сіро-жовту суміш дуже схожу за своїми властивостями на порох. Секрет її виготовлення знав шаман, що жив відлюдником у горах. Він був вигнаний із свого селища і оголошений, так би мовити, поза законом. Духівництво позбавило його права проводити Богослужіння, але порошок купувала у нього постійно і це було єдине джерело доходу, секрет виготовлення якого давав йому змогу зберегти своє життя. Сергій відразу ж забажав запросити відлюдника в селище, але Девис був категорично проти, мотивуючи це тим, що і так їхні нововведення підточили  і без того хитке становище. Гнів духівництва неодмінно впаде їм на шию. І таки дійсно, пам’ятаючи історію своєї батьківщини Сергій знав, що з різними папами, кардиналами жарти можуть скінчитися плачевно і зрозумівши, що дійсно загрався вирішив поки що відкласти це питання, але заставив старого детально розписати, як можна знайти відлюдника все таки мати в руках порох було б дуже вигідно.