Глава 26 Рада старійшин

  Аса сиділа на кріслі, що нагадував трон, всі інші стояли. Полум’я вогню грало тінями на обличчях присутніх, а зібралися вже майже всі, чекали ще кількох чоловік. Коли юнак зайшов у приміщення, то розмови стихли. Рівень довіри до нього хоч і змінився, але ще бажав кращого. Аса кивком голови покликала до юнака себе, вона вела розмову з Девисом і по всьому було видно, що обговорювали вони щось важливе, бо шаман раз по раз піднімав руки до гори, а робив він так лише коли наполягав на волі Світли.

 - Я приніс папір, гадаю він сьогодні знадобиться, - Сергій віддав листи папірусу і фарбу шаману

 - Руаме, - звернулась до хлопця Аса, - Знаю, що Девис хоче перекласти на тебе частину своїх почесних обов’язків. Але мені здається, що по-перше користь Девиса дуже важлива і замінити його буде важко.

 Помітно, що шаману це лестить, адже новий вождь настільки цінує його, що не хоче перекладати його роботу на інших, але все ж таки він перебиває її.

 - Шановна Асо, дякую за твої слова, але я вже не молодий і сили у мене на все не вистачає. Всі знають що я довго шукав собі наступника, а про розум і знання Руама уже знає кожен. Лише в його особі я бачу майбутнє.

 - Я розумію, Девисе, що твоя посада, як і твої обов’язки вимагають багато вмінь, але зараз змінилися обставини. Руам потрібен мені для інших завдань, - здавалося що шаман вибухне від образи і Аса поспішила виправити свою помилку, - Ні, безперечно твоя праця найважливіша, адже ти служиш Світлі і лише вона дарує милість нашому народу. Твої уміння рятують людей, а знання дають змогу вести правильний підрахунок нашої казни. Я не заперечую, щоб Руам тобі допомагав, але зараз, саме в ці часи мені, як молодому вождю знадобиться порада кожного: і твоя, і Руама, і кожного жителя селища.,

     Дівчина збилася, бо саме в цю хвилину до помешкання зайшли представники новоспечених односельчан і в суабі запанувала повна тиша. Слідом за ними на порозі з’явився Патруд. Його появи точно ніхто не очікував. Девис хотів було їй щось сказати у відповідь, але помітивши всю цю картину мовчки зціпив зуби.

 - Дякую що прийшли, - мовила Аса до представників, - як я розумію вас обрали одноголосно?

 - Ну не зовсім, але більшість висловилась за те, щоб саме ми говорили від імені наших., - тихо промовив один із прибулих.

 Їх було троє. Помітно що це не воїни, а селяни. Чому вибір впав не на представників вогню і сталі зрозуміло було відразу. Їхні воїни програли бій і тепер уся надія лише на милість Аси. Щось вимагати, вони не мали права, а солдати за натурою своєю були горді і могли накликати біду.

 Дівчина поглянула на Девиса даючи зрозуміти, що час починати: шаман благословив їхнє зібрання і прочитав молитву.

 - Дорогі мої друзі., - почала Аса, - за законом сили і за мовчазної згоди вас – старійшин і усіх жителів селища я стала вождем., всі схвально загули, - першим моїм рішенням було пробачити ворогів і надати їм захист у наших суабах, - знову гул, але тепер іншого роду, здавалося шо сюди залетів цілий рій бджіл і тепер грав якусь свою дивну мелодію, - Так, не всі погоджуються з моїм рішенням, але я бачу в цьому користь для нас. І до того ж це правильно. Не всі з них винні в тому, що їхній вождь прийняв злочинне рішення, а той хто винен –  уже покараний. Прошу до цих людей відноситися, як до односельців, а не чужинців. Хоча я чула, що не все так добре, як мені б хотілося і виникає багато суперечок.

 - Так, вождь, - втрутився у розмову Ібок, - багато наших вважає, що прибулі – полонені і не мають права на майно, житло не кажучи вже про інші привілеї.

 - Повторююсь – вони мають такі ж права, як і всі інші, доки не порушують закону, - перебила його Аса і знову присутні загули.

 - Але вони порушують!, - вигукнув хтось із старійшин.

 - Я розумію що правила до яких звикли ми, дещо відрізняються від тих, які панували у їхньому селищі, тому я і запросила на раду старійшин їхніх представників. Тепер вони тут будуть присутні постійно., - Хвиля обурення прокотилася по помешканню, але Аса помахом руки зупинила їх., - Це мій наказ! Більше до нього повертатися ми не будемо., - твердо мовила вона, - Щоб  назавжди припинити суперечки ми напишемо закони, які будуть одні для всіх., -  впевнений голос дівчини не давав можливості сперечатися з нею.

   Гадаю, що ви помітили Патруда, - голови старійшин повернулися до входу, де в тіні стояв ворог Аси., - Із сьогоднішнього дня він призначається моєю правою рукою – атессісом правителя.  Його хоробрість під час походу і закон сили, яким він скористався кинувши мені виклик надають йому це право.. Гадаю що його гострий розум послужить на благо кожного з нас.

 Вулик знову загув. Навіть Сергій не розумів, чому  Аса прийняла таке рішення, але про це можна було поговорити пізніше, зараз він слухав промову молодого вождя.

 - Всі ви добре знаєте Руама: чужинця, як деякі з вас досі вважають, але за час перебування  з нами він проявив себе, як дуже мудра людина, гарний лікар, глибоко віруючий шаман, вправний господар і хоробрий воїн. Хоча він планував навчатися і можливо з часом замінити вельмишановного Девиса я попрохала його поки що не спішити і послужити народу Світли не лише у молитвах… Із сьогоднішнього дня він також стає членом нашої ради.

Тепер уже її голос тонув у гулі обурення. Але втрутився Ібок гуркнувши кулаком, що швидко навело порядок в рядах старійшин.

 - Моє рішення остаточне і обговоренню не підлягає, - підсумувала Аса.

 Сергій стояв, як вкопаний він не розумів що відбувається. Лише тепер до нього дійшов увесь сенс розмови, що щойно відбувалася між ним, вождем і шаманом. Вона хотіла йому сказати, що хоче ввести його в раду старійшин селища. Це неабияка честь і водночас страшенна відповідальність. Хлопець поки що і сам не міг дати собі відповіді, чи він хоче цього, чи ні. Все мінялося зі швидкість вітру. Потрібно було все ж переговорити з вождем, чому ніхто не запитав у нього. Хлопець розумів, що тепер ворогів у нього стане ще більше. Навіть зараз він відчував на собі оцінюючі погляди старійшин.