Глава 20 Несподіване повернення

 - Я гадав, що ти передумав, - побачивши юнака на порозі сказав шаман.

 - Вибач, але за приготуваннями до від’їзду Корці зовсім не було часу.

 - Знаю, чув, що у нашому селищі з’явився купець, - хмикнув старий. Купців не шанували, вважали що це не достойна робота, на відміну від воїна, чи шамана, то була вища каста., - добре, забудь. Сьогодні сходимо до Звіри я тебе представлю.

 Сергій боявся цього моменту сам не знаючи чому. Робота, що пропонував йому старий все ж таки була дуже відповідальна. Шаман одягнув якесь ритуальне вбрання і вони вирушили до суабу вождя.

 Звіра разом зі своїми радниками щось обговорювала коли відвідувачі з’явилися  в залі.

 - О, Девис, добре що ти зайшов, - побачивши шамана дружньо мовила жінка.

 - Радий бути корисним своєму вождю, - старий трішки поклонився, за ним це повторив і Сергій., - вибачте, що відволікаю, але ви ж знаєте, що мене чекає дорога до храму Світли, тому я вирішив тимчасово  передати свої обов’язки іншій людині. Ви його добре знаєте це Руам.

 Вождь оглянула протеже оцінююче. І промовила дивлячись неначе крізь Сергія.

 - Тобто ти хочеш передати такий високий пост чужинцю? Можливо потрібно було спершу порадитися зі мною.

 - Вельмишановний вождь. Я розумію вашу занепокоєність. Боги мені дали знак, що цій людині можна довіряти, та й ви добре знаєте стільки він всього зробив для селища.

Помітно було, що Звіра обмірковує слова старого.

 - Добре, але під твою особисту відповідальність, - врешті погодилась вона.

 - Звичайно, а як інакше. Я даю слово, що ти не пошкодуєш.

Радники знову повернулися до обговорення своїх проблем. Сергій хотів було піти, але Девис його зупинив і вони підійшли ближче.

 - Ми тут для того, щоб ввести тебе в курс справ. І не звертай увагу на слова Звіри думай про те, що вона врешті погодилась, - прошепотів йому старий.

 - Навіть, якщо врожай буде такий як і минулий нам не вистачить провіанту, потрібно закуповувати додатково., - долинули слова одного із радників, - Селяни чесно сплачують податки і віддають частину збіжжя, але врожайність погана, потрібно щось робити.

 - Що ти пропонуєш? Напасти на сусідні селища?, - запитав вождь

 - Як варіант.

 - Ні, я не буду воювати зі Світлами, цього мені лише не вистачало, категорично заявила Звіра., - Потрібно щось інше. Придбати теж багато не вийде, ситуація скрізь схожа.

 Почувши цю розмову Сергій зрозумів, що це його шанс допомогти і завоювати прихильність Звіри, одночасно поправити своє фінансове становище.

 - У мене є ідея, - пошепки сказав на вуху Девису хлопець.

 Шаман кивнув головою, даючи зрозуміти, що все збагнув.

 - Шановний правитель, - звернувся старий до вождя., якшо ваша ласка, то чи не могли б ви послухати вашого нового радника, можливо його ідея виявиться краще?

 - Чому це ми повинні вислуховувати бувшого раба?, - пролунало з уст одного з присутніх, - він чужинець для нас

 Звіра жестом заставила того мовчати і повернулася до Сергія.

 - Говори, Руаме.

 - Наскільки я зрозумів з вашої розмови, проблема з продовольством полягає у тому, що його немає де закупити. Вірно?

 - Так, - коротко відповіла Звіра

 - По-перше, я маю запас зерна доволі не малий, - Сергій згадав про їхні з Пестрею ями для зберігання.,- Я згоден пожертвувати третю частину безкоштовно, а третю продати селищу за низькою ціною. Такий же запас має і родина Цевнігів, гадаю якщо я з ними поспілкуюся вони теж погодяться на аналогічні умови. Гадаю до наступного врожаю цього вистачить.

 - Що ж, - задумалася Звіра, - це дуже щедро з твоєї сторони, але все одно цього замало, пізніше ми все одно дійдемо до аналогічної ситуації, потрібні якісь кардинальні зміни.

 - Шановна повелителька, - якомога ввічливіше звернувся юнак, - я володію знаннями і можливостями збільшити наші врожаї в декілька разів і я б з задоволенням допоміг вам у цьому.

 - Хм, що для цього потрібно?, - зацікавився вождь.

 Раптом у розмову втрутився Девис.

 - Впершу чергу, звичайно благословення богині і щедрі пожертви!.

 Повелителька кинула біглий погляд на старого, вона зрозуміла натяк шамана. І зітхнувши сказала

 - Гадаю десята частини врожаю – це щедра пожертва для Богині

 - Думаю теж, що це справедливе рішення з вашого боку, - кивнув Девис.

 - Так що потрібно для цього?, - не зупинялася Звіра.

 - Ну, по перше потрібно збільшити площу посіву, створити компостні ями, організувати водогін, знайти посівний матеріал, тварин, інструменти і людей., - на одному диханні випалив Сергій.

 - Добре, я подумаю про твою пропозицію, поки що можете іти, - Девис і Сергій поклонилися.

 - Що це за пожертвування Світлі?, - запитав у шамана на виході юнак.

 - Міг би і подякувати, - ображено відповів старий, - чи тобі жебракувати все життя? Це все піде нам, чи не потрібно?

 - Та ні, чому ж непотрібно, а хіба ти не ділишся із вищими служителями?

 - Ділюсь… І ти поділишся, але гадаю їм усе знати не обов’язково.

  На цьому їхня розмова завершилась, а наступного дня Звіра прибула до нього і він разом з Пестрею вивантажили третину, відклали трішки про запас і на посів, а решту вождь оплатила.

  Обговоривши майбутній розвиток вождь вирішила все ж таки зайнятися господарством, вона бачила, що у Цевнігів виходить досить вдало.

   Отримавши у своє розпорядження десятеро дужих працівників і двох ніссів Сергій приступив до підготовки поля і копання компостних ям. Так, як Світли намагалися, щоб ніде нічого не пропадало дарма, то доводилося витрачати багато часу на рубку дров,  і таке інше. Обговоривши ці проблеми вирішили створити окремий склад для палива. Звіра виділила двох рабів спеціально для цього. І хоч Сергій ненавидів рабство все ж проти загального устрою піти не міг, тому вирішив, що всі його підлеглі хоча б будуть ситі, тому Ларна і Кіна зайнялися приготуванням їжі для цієї бригади і тут в нагоді став той огород, що колись виростив Сергій, останнім часом ним займався Костря, і він помітно розрісся. Усім подобалася ця їжа: особливо цибуля і помідори.