Глава 18 Нова ідея

Кіна була заклопотана, намагалася одночасно робити декілька справ: готувала їсти, наводила порядок в суабі і щось підраховувала на дощечці поруч із плитою.

 - Доброго дня, - запитав з порогу Сергій.

 - Ой!, - вигукнула Кіна і заходилася поправляти одяг, - привіт Руаме.

 - Ура! Я вже скучила, - це  з криками до нього летіла Юма і обіймаючи за ноги.

 - Привіт, моя маленька, - пригорнув дівчинку юнак, - дивися що я тобі приніс, - він дістав з кишені жменю цукерок і вклав ій у руки.

 - Ура, смаколики, - вона поцілувала Сергія в щічку, - дякую. В тебе завжди є щось смачне., - хлопець посміхнувся

 - Де це Пестря?, - звернувся він до Кіни.

 - На полі, сіє. Минулого тижня обробку закінчив. Дякуємо тобі за Корцю. Він дуже допомагає., - відповіла жінка.

 - Немає за що. Там же і моя частка є. А я всього не встигаю, от і запропонував йому вам допомогти. Доречи, я б дуже хотів з тобою поговорити про нашу спільну справу

 - Так, так. Я вже все підрахувала, - Кіна протягла Руаму дощечку, - Дійшли до мене чутки, що Варця спершу робе замовлення інших клієнтів, а тоді вже наші.

    Надиво Кіна дійсно рахувати вміла і вела точні підрахунки усім витратам і прибуткам. Цифри Світли використовували арабські, Сергій навіть не питав чому, бо знав що почує про те що їх принесла Богиня. Світли знали додавання, віднімання, множення і ділення. Можливо знання їхні були більш ширшими, але юнак ніколи цим не цікавився, гадаючи що для ведення підрахунків і цього вистачить. Ентузіазм жінки переріс у щось більше, навіть Корцю вона стала навчати математиці і говорила, що він дуже добре справлявся.

 - Питання в торговцеві що сьогодні приїхав. Наші продажі впали і з цим потрібно щось робити, що як продавати йому наш товар? Він зможе реалізувати його далі і в більшій кількості.

 - Можна спробувати. Єдине питання, що на це скаже Варця? Він і так постійно нарікає, що дарма взявся за цю справу, геть нічого не встигає, а ти ще йому хочеш роботи підкинути.

 - Ну то давай поговоримо з ним., - запропонував хлопець.

 - Добре, але я зараз зайнята давай трішки пізніше: закінчу справи і сходимо..

Сергій погодився і вийшов на вулицю. Юма гралася з Багірою, котра прийшла за господарем. Поки є вільний час можна потренуватися, тому юнак помандрував до Ібока, Юма ж вв’язалася  за ним. Непосидюще дівчисько, як ураган наводило безлад скрізь де з’являлося. Ось і зараз бігаючи за Багірою вони розлякали геть усіх людей на вулиці

 - А це в тебе зброєносець?, - запитав велетень вказуючи на Юму

 - Ага, і вірний нісс – кивнув хлопець у сторону Багіри.

 Так вони сміючись дійшли до тренувального майданчику і приступили до вправ. Ібоку дійсно подобалася ця справа і не встиг Сергій отямитися як до тренувань була залучена і Юма. Мале дівча вперто качала прес, бігала і навіть взяла в руки лук, щоправда натягти його в неї не вийшло і їй допомагав велетень.

  Дві години минуло непомітно. І закінчивши тренування вони пішли до Юми додому.

 Звідки у дітлахів стільки енергії Сергій уже не відчував рук, а вона неначе нічого і не робила.

 Довго ви. – пролунав голос Кіни ще на підході

 - Вибач, загралися, - засміявся Сергій.

 Не чекаючи вона вирушила їм на зустріч.

 - Розвертайтеся, ходімо до Варці.

 Жінка подобалася хлопцеві, симпатична, трудолюбива, розумна і постійно зібрана. Вона нагадувала йому його матір, яка теж усе старалася тримати в руках, хіба тільки трішки молодша. Пестрі пощастило з дружиною. Він сам це знав і постійно наголошував на цьому. Кіна ж тільки завжди посміхалась і говорила, що той перебільшує. Ця сімя була вже рідною, він по справжньому радів за їхні здобутки і перемоги, а відносини в їхній парі прямо дивували юнака. Звичайно вони інколи конфліктували, як і кожна сім’я, але ці сварки були якісь добрі і навіть милі. Чи то розум Кіни, чи мудрість Пестрі, але все завжди закінчувалося миром, навіть Юма рідко чула нарікання на свою адресу, виховання дівчини більше в розмовах і батьки якщо коли і гримали, то в дуже рідко.

 Коваль зустрів їх у не в дуже доброму настрої. Помітно було що радість від їхнього приходу він не отримував.

 - Привіт, друже, - зробивши привітальний жест сказав Сергій. Варця щось пробубнів у відповідь., - як у тебе справи?

 - Паршиво, роботи багато, а заробітку мало., - відповів той.

 Кіна говорила, що коваль робе спершу інші замовлення, а на останок їхні, тому частенько виробництво затримувалося.

 - То ти хочеш сказати, що після того як ми стали працювати разом твої доходи знизилися?, - запитала Кіна, підходячи ближче

 - Та ні, але ж дохід з кожної речі замалий. Усю роботу роблю я а прибуток ділимо порівно. Мені здається не справедливо., - Варця розійшовся не на жарт. Це все кипіло в його думках давно і врешті вилилося на поверхню.

 - А як ти гадаєш Руам не ризикував своїми коштами, коли вклав усе в матеріали? Та й ідеї всі були його. Скільки ти до цього заробляв у тиждень?, - не вгавалася Кіна.

Після цих слів норов Варці трішки вгас. Він знав, що дохід, який йому давала співпраця з Руамом був не маленьким. Але думка про те що прибутки діляться не справедливо засіла у його голові міцно.

 - Добре, хай Руам і вклав свою частку, але ти, Кіно, береш свої кошти не справедливо.

Врешті не витримав Сергій і вирішив улізти в їхню перепалку.

 - Я не хочу з тобою лаятися, Варця, але і переглядати умови не буду. Давай краще поміркуємо, як заробляти чесно і більше. Якщо тебе бентежить доля Кіни я можу вкласти частину свого прибутку замість неї і тоді наша доля виросте, але і ризики теж. Як ти дивишся на те щоб набрати собі учнів?

 - Які учні? Тут вгору глянути немає коли, - викрикнув коваль.

 - Ну, наскільки я знаю у нас партія ще не продана і якщо ми не зможемо організувати продаж поза межами нашого селища, то і взагалі на нашому підприємству можна ставити крапку. Я поки що  свою долю не забирав. Кіна вона вся на місці?, - повернувшись до свого «бухгалтера» запитав Сергій