Глава 13 Підступний шаман і нещасний раб

Ранок Сергій почав з прогулянки. Запхнувши навсяк випадок за пояс ніж і вхопивши повідок свого вихованця вийшов із суабу.

   Сонце неначе теж прокидалося і лише починало запалювати свій вогонь, який поступово розгориться, але покищо світло проникало дуже слабо і по кутках блукали ранкові тіні. Теплий, легенький вітерець розвівав волосся - дихалося легко. На хлопця напало відчуття спокою. Він милувався красою вранішніх вогнів, чутно було голоси худоби, яка вже хотіла їсти, але в цілому було тихо.  Увагу привернув якийсь звук позаду, здалося,що за ним хтось стежить. Багіра помітивши реакцію господаря теж повернулася в той бік. Шкіра на її загривку встала дибки, кішка загарчала.

 - Хто там? Виходь сюди., -  прокричав хлопець рукою нащупуючи ніж.  Із тіні будинку відділилась якась постать і направилася до нього. Незнайомець рухався неспішно, перевалюючись, в рухах проглядалася неабияка сила. Сергію стало навіть трішки боязно, але ричання кішки додало йому сміливості. Він не сам… Здавалося що юнак уже десь бачив таку  ходу.

 - Доброго ранку, Руам., - почувся голос Ібока. На серці відлягло. Цей дужий хлопець йому подобався. Було щось у ньому таке, що привертало до себе. Він здавався Сергію дитиною: його флегматичний склад характеру як смішив так і бісив. Здавалося що цей силач не розумів скільки у ньому міцності і вів себе не як дужий чоловік. Інколи міг годинами роздивлятися квіточку, або слідкувати за комахами, а потім підняти на плечі здоровенну підводу. Говорили, що навіть у бою він розкидаючи ворога постійно вибачається.

 - Привіт, Ібок це ти? Що ти слідкуєш за мною?

 - Вибачте, просто після вчорашньої пригоди боюся, щоб з вами не сталося біди, - ніяковіючи пробубнів велетень.

 - О, так у мене тепер власний охоронець, - кепкував Сергій.

 -  Ну можна і так сказати, - погляд Ібока втупився у землю, - ви могутній шаман, але у вас є вороги. І вони не заспокояться доки ви їм заважаєте.

 У словах велетня звучала правда. Дійсно, хоч шаман поки що відступив, але це лише затишшя перед бурею. Яку пастку він приготує наступного разу? Сергій сприймав це, як гру не розуміючи, що Девис погрожує його життю. З цим потрібно щось робити. Може не завадить допомога Ібока, але і самому потрібно бути на поготові.

 - Дякую тобі за те що хвилюєшся за мене. Це велика честь., - промовив пафосно Сергій. Його співрозмовник ще більше схилився. Здавалося, що він зараз просвердлить землю поглядом. Його навіть стало трохи шкода., -  Друже, у мене до тебе буде величезне прохання.

 - Що завгодно, - ніби прокинувшись зі сну промовив Ібок.

 - Ти славетний і дужий воїн, котрий не боїться нічого і легенди про твої перемоги поширюються зі швидкістю вітру, - Голова богатиря знову опустилася, але плечі розправились помітно було, що йому подобаються слова чужинця, - Як бачиш я не дуже вправний боєць, - продовжував Сергій, - Чи не була б твоя ласка трохи мене підучити, що б я хоч трішки міг за себе постояти.

 - Та ви що? З дорогою душею. Я завжди до ваших послуг у будь який час.

 - От і добре давай тоді сьогодні після обіду і розпочнемо. Чого відкладати в довгий ящик, тим більше вороги мої чекати не будуть

 Велетень кивнув і вони розійшлися. Думки про шамана не давали Сергію спокою цілісінький ранок, але робота по господарству трішки вигнала їх з голови.

   Огород, який колись влаштував хлопець коло оселі Цевнігів дав свої плоди: свіжа зелена цибулька та кріп тепер була на столі щодня. Це страшенно радувало хлопця. Декілька тижнів тому пішли огірки. Цевнігам дуже ці овочі прийшлися до смаку. Врожай був хороший Кіна і Сергій вклали багато сили, але з’їсти все  самі не могли, тому було знайдено декілька бочок для квашення залишків, перезрівші ж плоди згодовували худобі. Сьогодні доспіли перші помідори. Погукавши господарів хлопець заніс урожай у суаб, помив і дав скуштувати.

 - М-м-м… Смачно, - випалила Юма кусаючи плід. Бризки соку полетіли в різні сторони

 - Обережніше, дівчино, - гримнула на неї Кіна

 - В ньому соку багато, зараз забрудниш усе довкола і мама сваритиметься. Спробуйте і ви, - протягуючи червоні плоди Цевнігам сказав юнак

Жінка вкусила першою і теж сік розлетівся по суабу.

 - Отож бачиш, а ти ще мене свариш., - образливо мовила Юма

Усі почали сміятися. У посмішку розпливлося і хмуре обличчя Юми.

 - Так, треба призвичаїтися, вибач, - крізь сміх сказала Кіна. У цей час Пестря вкусив обережно, але все одно стиглий томат цвіркнув йому на бороду. У оселі знову пролунав сміх.

 - Дуже незвично, - прожовуючи помідор пробубнів господар.

 - Я ще покажу як чавити томатний сік і робити соус, - прогомонів Сергій., - То взагалі смакота.

 На порозі зявився Ібок.

 - Доброго дня., - сказав він

 - О, привіт, друже. Я зараз. Ви мене вибачте, мені час іти. Увечері заскочу, - звертаючись до Цевнігів прошепотів юнак., - Ходімо, - повернувся до велетня.

 Вони пішли на майданчик для тренувань.

 Сонце пекло несамовито. Сергій спочатку хотів відмінити заняття, але побачивши з якою завзятістю рухався Ібок не зміг цього йому сказати. Велетень дійсно був вправним воїном в його руках зброя неначе оживала: меч, спис, лук, сокира, - усе немов танцювало своїм власним диким танком смерті. А от про вміння Сергія сказати такого не можна. Меч був важким, навіть, підняти його вимагало чимало зусиль, а про те щоб битися не було і мови. Побачивши потуги товаришша Ібок вирішив розпочати із силових вправ: вони піднімали важкі предмети, присідали, бігали, тощо, і аж під кінець, коли Сергій падав від втоми та спеки, силач взявся за основи рукопашного бою. Повністю знесилений повернувся із тренування Юнак і забувши про все своє господарство ліг відпочивати. Єдине що – це дістав ніж і поклав поруч, бо той сильно заважав і давив у бік.

  Худоба ревла і пищала, тіло нило від тренувань, але з горем пополам Сергій підвівся і нагодував її. Уже закінчувалися харчі для тварин і з цим потрібно було щось робити. Зерно достигало, ще трішки і точно буде збиратися. Дякувати Світлі, огород таки добряче виручав. Сьогодні потрібно почати заготовляти насіння для майбутнього посіву. Хоча у хатині воно ще було, але могло вже зіпсуватися, та й покищо небезпечно викладати всі запаси, хто знає як воно