Глава 12 У клопотах

Прокинувся хлопець від гарчання свого охоронця і криків Юми. Ще не розплющивши очі він автоматично вхопив мотузку, якою прив’язав Багіру і підтягнувши її до себе притиснув за шию, намагаючись заспокоїти. Звір затих зрозумівши, що перед ними не ворог. Голова боліла, в роті стояв гіркий присмак металу. Сили навіть поворухнутися не було, давалася в знаки вчорашня гулянка. Усі події минулої ночі пронеслися за секунду: погляд шамана, спілкування з вождем, Багіра. Невже це був не сон? Невже вона жива і поруч, він ткнувся носом у хутро і відчув її запах. Ні це не сон… Вона жива… З останніх сил перевертаючись він видавив із себе

 - Тихше, Юма!, - дівчина волала, немов сирена швидкої допомоги. Цей крик відбивався у скронях так, неначе на голову наділи мідний таз і зверху били молотком.  Врешті її страх минув і виття сирени припинилося

 - Швидше побігли, поле горить!

 Сергій більше не задавав питань, на нього напав ступор, ноги і руки немов налилися свинцем, але ця звістка неначе надала сили. Він розумів, що час летить і потрібно бігти, тому зібпав усі сили помчав. Коло поля був цілий натовп людей, які намагалися загасити полум’я: хтось ніс воду з ріки, хтось набирав її з водогону.  Згоріла майже третя частина посіву. Толку від старань людей було мало, потрібно щось робити.

Голова у Сергія була неначе набита ватою, думки плуталися, а вся його кмітливість гуляла разом з вітром по просторам всесвіту. Картина ж, що відкрилася, спонукала до прискорення. Важко було аналізувати. Навіть рухався хлопець з великими труднощами, але робити щось потрібно, бо з такими темпами усі їхні потуги налагодити сільське господарство будуть безглуздими.

Покликавши на допомогу з десяток жителів юнак став роздавати настанови. Наказав половині з них виривати траву в полі і щоб це було швидше миттєво розділив поле на участки: щоб люди рухались один до одного і вирвали її за декілька хвилин. Іншу половину заставив носити пісок і засипати ним утворену стежку. Знайшовши Пестрю, який уже був чорний від кіптяви, попросив шоб люди поливали водою не вогонь а майбутній урожай за піском. Хоча його накази і здалися Пестрі дивними він все ж їх виконав. Боротьба з вогнем тривала буквально десять хвилин, але здавалося що минула вічність. Трава була вирвана, пісок засипаний а урожай за ним стояв мокрий, неначе після ливня. Вогонь вщухав.

 - Ти чарівник, - закричав Пестря

 - Та ні, це всього лише наука.

 - Ти володар стихій, - продовжував товариш. Хлопаючи його по спині.

Люди розходились. Ця пожежа зібрала чимало народу, адже її виникнення було загрозою для життя всього селища. Вогонь рыч непередбачувана.

 - Ось, це все його вина!, - почувся скрипучий голос Девиса, - це він розгнівав богиню, яка тепер хоче спалити нас усіх., - старець показував на Сергія. Поряд з шаманом ішла Звіра зі  старійшинами.

 - Як ти смієш таке говорити про Руама, - випалив Пестря, - він приборкав не тільки мівуа, а й вогонь.

 Здавалося Девис тільки побачив, що пожежу приборкали і люди розбігаються. Видно було, що він не чекав такого повороту подій. Сергій відразу зрозумів звідки вітер віє.

 - Так, пожежа таки була, але не через гнів богів на мене., - хлопець запнувся: він не хотів ще більше накаляти відносини з Девисом, але замало не піддався емоціям. Гнів переповнював, адже в це поле  вкладено багато сил.,- Світла, просто перевіряє нас. І хай вельмишановний Пестря не перебільшує моїх заслуг. Вогонь загасили усі жителі разом і показали богині всю свою готовність, як боронитися, так і служити їй.

 - Але ж.. Але ж…, - шукав слова старий намагаючись врятувати честь.

 - Радий, Девис, що ви теж зрозуміли послання богині. Такий славетний шаман як ви теж вміє швидко реагувати і рятувати людей. Я завжди неабияк був зачарований вашою мудрістю, знаннями і силою. Ви взірець для мене.

 Тут  уже кліпав очима Пестря не розуміючи що відбувається. Він теж здогадувався, що сьогоднішня пожежа, як і вчорашній інцидент з кліткою справа рук Девиса, але мовчав і така поведінка була йому доволі не притаманно. Звіра кивнула головою теж даючи зрозуміти що розуміє ситуацію. Лише старець крутився, наче загнаний звір, хоч і потішився словам ворога, але не отримав задоволення. Його влада слабішала і він це відчував.

 - Гадаю, Девис, тут все зрозуміло?, - запитала вождь.

 - Так, звичайно, послання богині несуть у собі багато змісту і буває не відразу зрозумілі її думки. Вибачте, що я ввів вас у оману, але все вказувало на гнів Світли.

 - Але ж як ми бачимо пожежа припинилася так само раптово, як і почалася, чи не так?, - перебила його Звіра

 - Так, так, - крізь зуби процідив шаман, навіть не глянувши в сторону Сергія, - Мені час бігти лікувати хворих, до побачення.

 Звіра мовчки лише кивком голови попрощалася і вирушила зі старійшинами слідом за шаманом.

 - Дуже мудра жінка, - сказав хлопець, як вони відійшли на безпечну відстань, - не дарма вона стала вождем.

 - Не розумію що це було, - вибухнув Пестря, - нащо ти стелишся під тим старим демоном. Він тебе зі світу хоче зжити.

 - Знаю, але то таке, - відповів йому юнак, - тобі, доречи, я не рекомендую з ним гиркатись, бо якщо у нього все вдасться він візьметься за тебе.

  Пестря ковтнув слину і замовк, мабуть йому це тільки дійшло. А Сергій тим часом дивувався, як буквально за декілька днів його соціальний статус у селищі виріс до таких висот. Тепер уже він захищає свого колишнього господаря від бід.

  Думки про урожай не давали покою, хоча шаман навряд чи повторить спробу спалити поле все ж перестрахуватися потрібно. Вони з Пестрею вирішили по черзі охороняти врожай. Тим більше до жнив залишилося зовсім мало часу.

 Вдома на хлопця чекала робота:  потрібно попоратися коло худоби, а припаси пыдходили до кінця, їли тварини багато. Слід братися за тренування Багіри - не звикла вона ще до людей.  То ж він і зайнявся цими справами. Добре, що хворих після повернення шамана поменшало.