Глава 8 Біда не приходить одна.

Ранок  розпочався з тяжкої праці. Роботи по господарству завжди було багато, а до того ж Пестря заходився лагодити нову огорожу для непуа, Тож сьогодні вони готували ділянку під будівництво: вивозили сміття, корчували пеньки, одночасно рубаючи дерева, та хмиз на дрова. Сергію дуже подобалося те що Світли намагалися все пускати в діло і бездумно нічого не викидали. У нас лише починають задумуватися про переробку відходів а тут використовувалося геть усе. Хмиз – на дрова, землю звозили, роблячи відвали навколо поселення та засипали ями на дорогах, вирвану траву худобі. Навіть сухе листя використовували для розпалювання багаття.

Монотонна робота трохи наскучила, але насправді ще в тому світі Сергій любив прибирати. Йому дуже подобалося коли завалене мотлохом місце набирало обрисів. От і сьогодні, в глибині душі, юнак отримував задоволення від праці. Не помітивши як, Сергій почав співати, чомусь в голову прийшла народна пісенька «Їхали козаки» Щось таки у ній було раз вона пережила віки і дійшла до нашого часу. Хлопець не звернув уваги на те що працює сам. Пестря стояв роззявивши рота і дивився на раба.

 - Що таке?, - весело запитав Сергій.

 - Що ти співаєш?

 - А… Та це пісня мого народу, там звідки я частенько співають під час роботи, співочий народ, - сказав з хлопець посмішкою

 - Я чув цю пісню. ЇЇ співав колись шаман підчас відвідин святого місця. Геть не співай її, – гріх. Тільки служителі Світли можуть її виконувати. Добре, що Девиса зараз не має у селищі, якби він почув, то це була б твоя остання пісня.

Сергій, замовк, чому Українську народну пісню тут виконують шамани? Все це якось дивно… Пестрі він не сказав нічого, надалі працював мовчки.

   Діло рухалось до обіду. Це був перший ранок, коли Сергій не відчував голоду Вчорашня вечеря добряче додала йому сил. За час перебування у поселенні він добряче схуд і з колишнього центнера ваги не залишилося і сліду. Зараз вага його складала кілограмів 60 – 70, не більше. Розмірковуючи про дива нового світу Сергій почув крик Юми: вона вешталася сьогодні цілий день поряд, постійно заважаючи і отримавши прочуханки від тата втекла із їхнього будівельного майданчика. Пестря кудись біг. Хлопець кинувся за ним, серце охопив страх за Юму, ця дівчинка стала йому близькою. Своєю енергетикою вона заряджала усіх, але зараз відчувалося, що сталася біда. Підбігши до чагарнику Сергій побачив Пестрю, який кричав крізь сльози. Юма лежала без свідомості.

 - Що сталося?, - Пестря лише волав, але сформулювати нічого не міг, - Ану заспокойся, кажи що бачив?

 -  Шамана зараз немає у селищі, - почулося з його вуст, - Вона помре, - і знову сльози…

  Сергій зрозумів, що від батька він нічого не доб’ється і став оглядати Юму, на маленькій ніжці видно було дві ранки… Змія… В голові відразу згадалися уроки першої допомоги.

 - Пестря, Пестря, заспокойся, - став трясти його за плечі. – Мені потрібен ніж і коувн давай бігом. Ми втрачаємо час…

Батько неначе ожив, схопився і побіг, в той час Сергій зірвавши із себе сорочку відірвав клапоть і перев’язав ним ногу дівчини, вихопивши ніж у захеканого Пестрі

 - Коувн, спирт шукай, - Той знову рвонув.

Хлопець приступив до операції, хоч ніж був і не дезінфікований він вирішив, що краще не втрачати час. Зробивши надрізі почав висмоктувати і видавлювати кров. Коли з’явився гонець зі спиртом Сергій залив ним рану, відірвав іще шматок сорочки і проправши його у спирту замотав ногу.

 - Ходімо додому, потрібно замінити пов’язку свіжою тканиною.

Вже на місці він юнак зрозумів, що у Юми жар і наказав матері розтерти її тіло спиртом. Дивно, але Кіна виконувала все не дивлячись на те що їй наказує раб. Хвилювання за життя доньки і розуміння того, що Сергій робить все правильно стерли кордони між ними.

 У гарячці дівчина пролежала два дні і лише на третій відкрила очі. Мати постійно була поряд: слідкувала, збивала жар і плакала. Це додало клопоту Пестрі: тепер він хазяйнував у хаті, а господарство повністю лягло на плечі Сергія. Радості від того, що Юма пішла на поправку, не було меж, особлива радів батько, адже окрім того, що донька одужує він нарешті здихається роботи на кухні, яку він терпіти не міг.

  Після таких жахливих подій відносини між господарями і рабом стали ще тепліші. Та й у селищі заговорили про іноземного шамана, що молиться невідомим богам.

Одного вечора Пестря прийшов у сарай.

 - Руам, пам’ятаєш увечері коли ми запросили тебе на вечерю ти говорив про якусь приспособу для обробки землі.

 - Памятаю, - очі юнака загорілися, - зараз розповім, - і Сергій заходився пояснювати призначення плуга і борони. Одночасно згадавши все що знав про землеробство, про добрива, про сівозміну.

  Все це викликало неабиякий інтерес у слухача, він постійно перепитував, уточнював. У його голосі відчувалася зацікавленість, а подекуди здивування.

 - Звідки ти знаєш так багато про землю?

 - Ну, це в основному енциклопедичні знання, але виріс я у селі, тому городину тримав хоч і невелику.

 - Енциклопе.. шо?, - здивовано перепитав Пестря

 - Не звертай уваги, це слово мого народу, - Сергій думав, як пояснити співрозмовнику що таке енциклопедія, - Воно означає книгу в якій зібрані знання нашого народу.

 - То це, мабуть, дуже священна книга

 - Можна і так сказати, - посміхнувшись відповів юнак

Врешті, після розмови, вирішили, що намалювавши креслення вони підуть до коваля.

Одночасно потріно впровадити і інші нововведення; наприклад, виділити місце для компосту.

Сергій не дуже знався на добривах, але згадуючи, як господарювали його рідні, він запропонував створити віддалене місце куди будуть зносити усі органічні відходи: гній, золу, сухе листя дерев і тд.  Згадавши про черв’яків, що потрапили йому на очі коли він намагався вибратися з будинку юнак накопав їх якомога більше і вкинув до компостної ями.

 Потрібно було підготувати поле. Сергій бачив, які культури вирощували світли і якість їх балала бути кращою, тому на згадку прийшли бочки із зерном, що стояли у підземному будиночку.