Частина ІІІ

Частина 3 Останній подзвін бокалу
 

 Останній подзвін бокалу і, мабуть, деякі з щиродушних привітань свистіли в його вухах.  У голові Яна крутились думки. Єдині у своєму роді нав’язливість котрих приносить задоволення. Дні надзвичайно швидко минають. Чередою своєї непостійності, змушуючи котрогось пустослова тільки й говорити: “Як швидко минають дні”. Однаково, завжди цікаво за ким вони так спішать?
  Після недавнього спілкування в парку, Ян сидів у своїй місцевій квартирі та пробував щось написати на квадратному папірчику для нотаток. Тихий вечір. У пустій кімнаті нічого не напишеш. Це, як спроба створити картину, коли усі пензлики ніколи тобою не тримались.
 За лінією від фіолетової ручки товстішав слід. Посмішка. Невинний вираз обличчя, що складається з трьох ліній. Хочеться зробити його ідеальним.
 Не доводиться писати хоч щось, коли змісту в цьому немає. Колись ти перебивався дешевим харчуванням і гіркою кавою, щоб потім стати почутим. А дальше, що?  Лежати на дивані, поскрипуючи спиною. Що тут скажеш? Осудом не наситишся. Якщо ви пане стали почутим, то будь ласка не забувайте і про слухачів.
 Ось і в Яна трималась легка посмішка на обличчі. Ще декілька хвилин і він зможе поїхати, а зараз і на годинник не хочеться дивитись. Руки складенні хатинкою на грудях і спокійний погляд з тераси на тьмяніюче небо.
 Лишається тільки сон і нетривалий плин. “ЛІТ.Modus” скоро оголосить про закінчення діяльності і на кістках появиться нове. У голові Яна не вщухали думки.
  — Потрібен час. Не знаю, як довго, але вони зможуть. Я точно знаю.
 
 Уже пізня ніч. Побутова вечеря. Салат і трішки телячого м’яса з переглядом новин. Перегляд новин постійний, адже, що ти робитимеш ще в пустій будівлі? Читання, або перегляд фільмів також задовільнять багато-кого. Лишилось почистити зуби та помити руки перед довгим сном.

 Короткий постук у двері.
 —  Секунду!
 Звуки з-за дверей зупинились. Ян зробив декілька кроків уперед, шукаючи вмикач у коридорі. Хтось знову постукав трішки жвавіше.
 — Вже іду.
 Стукіт знову змовчав. Раптово почулись сильні шуми з-за тих самих дверей. Нагадають удари молотком по тонким пластам металу. Будинок неначе хитався з миттєвого спокою в бурхливий стан. Ян оглянувся на джерело шуму і стрімко побіг у сторону дверей.
 
  За дверми стояв чоловік у джинсових штанах і сірій сорочці. Щетина та посмішка, що переривалась нервозними сіпаннями надавала йому не найкращого вигляду.
 — Привіт Дім. Що ти тут робиш?
 — Ох, Ян. Як, що? — Він вдихав тепле повітря через забитий різними елементами органіки ніс, видаючи звуки брязкоту.
 
 На дворі падав сильний дощ, що лишив на гостеві плями.
 — Господи, ти весь трусишся! Проходь.
 Ян торкнувся його плеча, щоб затягнути гостя до дому, але він, з всією своєю силою, спеціально відтягнув плече назад. Дощ шумів, як аналогові перешкоди на телебаченні, віддаляючи діалог на фон.
 — Ой, ні. Дякую, я не надовго.
 — Заходь. Ти весь простудишся. — Від нього так і йшло ця ненавіяна гостинність.
 Ян знову спробував затягнути Дмитра у будинок. У відповідь він лише чув уявні причини і дивакуваті пояснення.
 — Що це за звук ударів? Ти тарілки приніс?
 — Що?! Я тебе не розумію. Напевно грім. Глянь, тут ллє, як з відра.
 — Не сперечаюсь, погода не найкраща.
 — Я прийшов тобі сказати, що ми вирішили лишитись.
 — Що?
 — Ми лишаємо всю компанію при новому керівництві і продовжимо усі справи.
 — Що?! Ми ж домовились. А як же асамблея? Пішов ти. Я тобі це так не залишу.
 — Ну, твоя думка вже нічого не змінить. — Ян не міг підняти голову вище плечей.
 — Добре, як знаєш. Я-я тобі цього не залишу.
 — Звісно не залишиш.
 
 Його посмішка розплескалась по обличчю.
 — Чого ти посміхаєшся?
 Різкий удар молотка ззаду лишив Яна на підлозі. Лишилось лише закінчити справу. Декілька ліній по шкірі та останні доказ невинності біля руки.
 

А змучений повторами, натрудиш
з’ятрiлу душу. I нема тобі
рятунку: прохромити твердь змертвілу
I в море неспокійно увійти,
 

                                                                                                                                   Людина флюгер В. Стус