6 глава

   Деякий час просто дивився мені в очі та нічого не говорив. 

- Ах, ну я тебе прошу не мовчи, бо я тут зараз сконаю від такої напруги блін! 

- Ти зараз точно не жартуєш? 

- Що?! Ні! Звісно, ні! Чого б я мала жартувати так, та ще й в такій ситуації коли взагалі недоречно? 

- Я просто не можу повірити в це... Мені завжди здавалось, що ти френдзонила мене, хіба ж ні? 

- Ну так бувало, в сенсі, ні! Я ж не знала чи в тебе є до мене почуття тому як я могла тебе "дінамити"?! 

- Ти дійсно не здогадувалась? 

- Що?! А ти хіба робив натяки? 

- Так... Мені все ж таки здається, що ти жартуєш зараз і-... М?! 

   Його слова перебились, бо я не витримала та поцілувала його в губи буквально на кілька секунд. 

   Спершу він подивився на мене зі збільшеними очима, але потім, недовго чекаючи, одразу поцілував мене, підійшовши ближче так, що я відійшла та прижалась спиною до дверей. 

   Жах... Я наче й сама нарвалась, проте не була готова до мого першого поцілунку саме зараз... Відчула, як його язик увійшов у мій рот та заціпеніла в шоці у перші п'ятнядцять секунд. 

   Потім коли отямилась намагалась робити вигляд, що це не вперше, бо ж збрехала йому що вже було в мене це хоч і один раз...

   Він торкнувся одною рукою моєї щоки, а іншу поставив близько на стіну. 

   Це було так огидно, але так приємно водночас... Ніколи не думала, що так швидко полюблю поцілунки та ще й такі глибокі. 

   Я обійняла його за шию двома руками, починаючи звикати до цього та намагаючись якось відповідати на це, але не думаю, що в мене вийшло хоч щось правильно. 

   Його губи були такими приємними на смак, так, як би дивно це зараз не звучало.

   В якийсь момент у мене перехопило подих... Спершу я не зрозуміла, що відбулося, бо було так добре, що мозок ніби відключився, але потім стало ясно, що мені вже не вистачало повітря і я задихаюсь. 

- Ммх...

   А йому хоть би хни, здається ніби він був готовий робити це цілу вічність. 

   Я похлопала його по спині. Хлопець одразу зрозумів мій натяк та закінчив поцілунок. 

   Щойно це сталося ми почали віддихуватись та дивитись одне одному в очі. Я відчувала, що мої губи трохи напухли, а самій стало так жарко ніби на вулиці п'ятдесят градусів тепла. 

- Пхех і все таки ти збрехала мені - тихо сказав той, першим закінчивши віддихуватись поки я досі не могла прийти до тями. 

   Серце шалено билось від шастя. Це було неймовірне відчуття, якого я ще ніколи не мала!

- В чому... Хех... Збрехала? - спитала, важко дихавши. 

   Він дивився на мене так, як ніколи раніше... 

- Ти ніколи не цілувалась до цього - тихо сказав той, торкаючись пальцем моєї нижньої губи. 

- Ох, так, окей, я сказала не правду, забудьмо про це! - відповіла я та ніяково забрала його руку від свого обличчя. 

   Він трохи посміявся. 

   Ми деякий час стояли мовчки ніби не знаючи, що робити чи казати далі та водночас мені здавалось хлопець вже щось придумував собі в голові, просто не знав як про це сказати мені...

- Що ж... Оскільки ти сьогодні й так втікла з уроків і вертатись тобі нема куди на даний момент, то може залишишся тут зі мною? 

- Та я б рада, але дехто тут був дуже морально стомленим щойно, хіба ні? - посміхаючись, запитала я, а його погляд все не переставав дивитись на мене так закохано та ніжно, що серце ніби тікало в п'ятки. 

- Та вся втома давно вже пройшла... Слухай, воно в тобі звісно просто неймовірно личить , але що сталося з твоїм платтям? 

- Дякую і... А що з ним?! - схвильовано перепитала я та опустила очі вниз і побачила велику та довгу розпорку збоку ноги... 

   Трясця! Та ж тоді коли воно зачепилось за той будяк, то наче легенький порваний шматочок був, а тепер отак розпоролось саме ледь не до рівня живота! 

   Я почала нервово прикривати те місце руками. 

   Він мовчки відійшов. 

- Ось бери - сказав той, кинувши мені здалеку в руки чистий халат. 

   Я допитливо подивилась на нього. 

- Можеш піти в душ, я бачу що тобі це потрібно зараз.

   Я помітила, що мої носки бути трохи грязними через болото, в яке я попала поки пробиралась через ті хащі, поки зараз стояла боса перед ним. 

   Ніяково одягла халат вже зараз, щоб не було нічого видно збоку тої розпорки, проте, я впевнена, що він щось трохи встиг побачити випадково там... Ох-х-х!

   Я вже не вперше буду приймати душ в його особняку, бо могла колись часто бувати в нього на ночівлях, але цього разу почувала себе ніяково, як мінімум по тій причині, що цього разу у мене не було з собою ніякого перевдягання з дому.

- Вибач, мені дуже шкода, Даринко, ти ж через мене так вся обляпалась внизу... Та й плаття розпоролось так тед завдяки мені.

- Так ні, я ж говорила, що все добре! Не переживай, винен не ти, а твій страх, твоя дитяча травма, а появилась вона у тебе не по твоєму бажанні, тож винен зовсім не ти.

- Ох... Добре.

- Ем... Тут таке питаннячко... - тихіше кажу я - А що я буду-... 

- Можеш вибрати, що завгодно з моєї шафи - спокійно та якось так буденно-недбало сказав той, відкривши її, коли одразу зрозумів наперед моє питання. 

   Невже я вдягну його піжаму чи футболку?!? Почекайте, ні-і-і! Все починає розвиватися надто швидкими темпами!!!

   Ми буквально кілька хвилин назад лише поцілувались без жодних пояснень чи обговорень того хто ми тепер один для одного та який наш "офіційний" статус...

- Слухай, я цей... Ну... 

- Ну, а що ж ти тоді будеш робити? Чи в тебе є інший вибір? - хитро посміхнувшись, запитав він і я ще ніколи не бачила його посмішку саме такою. 

   От же ж! 

- Та я може якось... 

- Ти зібралась спати в банному халаті? - відповів той, сівши навпочіпки та почавши перебирати одні зі своїх складаних піжам, навіть не дивлячись на мене. 

- Спа-Спа... Спати?!? - схвильовано перепитала я та чомусь трохи почервоніла.