Розумний корабель Сяо Фенг

Велетенський рудий мамонт йшов берегом річки. Легкий вітерець обдував його з правого боку, несучи з того берега запах трав та квітів. Попереду до ріки підходило стадо північних оленів. Мамонт зупинився. Олені підійшли до річки та почали заходити у воду, переходячи на інший берег. Рудий велетень з масивними бивнями дочекався, поки все стадо переправиться та пішов перевіряти брід.  Вода була крижана. Коли вже мамонт виходив на інший берег, у його свідомість надійшла інформація, яку б людина розшифрувала приблизно так: "наближаємось до планети призначення, час розпочати процедуру гальмування".

Сяо Фенг Алеф вийшов з симуляції та почав прибирати сонячні вітрила. Через відеокамери він бачив мету їхнього польоту — Плутон. Подорож тривала сім років. Щоб не зійти з глузду, Сяо Фенг  Алеф занурювався у віртуальні симуляції, передивлявся фільми, читав та займався філософськими роздумами. Ось і зараз, коли вітрила прибрані, в нього є вільний час, який він витратить, занурившись у спогади про юність.

Алеф народився у Поясі Астероїдів, але виріс на Землі. Він був частиною так званої "Мінотаврової данини". Після поразки людства у війні зі штучним інтелектом на материнській планеті останній експериментальним шляхом з'ясував, що машини, котрі містять у собі людський мозок, працюють більш ефективно, ніж ті, що мають лише комп'ютер. Класичні машини дуже добре працюють за сталих умов, але неефективні у ситуаціях, коли потрібно знайти неординарне рішення. На Землі людство було майже знищено, але залишалися людські колонії на Марсі та у Поясі Астероїдів. Після короткого військового протистояння їм довелося прийняти умови машин: кожна жінка повинна народити одну дитину, яка буде передана на Землю. Ось цих дітей й прозвали "Мінотаврової даниною". На Землі отриманих малюків клонували та виховували з метою проходження ритуалу Воз'єднання. Алеф відновив у пам'яті, як він проходив цей ритуал. У високому світлому храмі Космічного Розуму під звуки гімну «Ми народжені для зірок, ми народженні для майбутнього» він йшов крізь почесну варту інших учнів. Раніше він багато разів і сам мав честь стояти у цій варті. Перед вівтарем Драунг Ло, відомий дослідник Венери, у тілі механічної ляльки, одягнутої у розшитий золотом зелений камзол, чорні штани та ботфори з золотим оздобленням, та широкополій шляпі зі страусовим пір'ям, подає йому золотий келих з напоєм сну. За ним йдуть його шість братів-клонів. Випивши напій, всі вони лягли на вівтар та заснули. Прокинулись вже командою корабля дальньої космічної розвідки Сяо Фенг. Алеф — базовий корабель та навігатор. Бет і Гімел — ремонтні боти. Далет — автономна лабораторія. Хей, Вав та Зайн  — дослідницькі боти.

Одразу після тренувань з володіння новим тілам, їм надали піврічну відпустку. Порадившись, вони, команда Сяо Фенг, вирішили спробувати поспілкуватись зі своїми батьками. Для цього довелось летіти на людиноконтактну станцію у Поясі Астероїдів. Ця станція була однією з перших зразків машин, що мали живий мозок, і нагадувала Алефу стару бабцю з людської літератури. Схожість посилювалась її іменем «Матильда». Перша спроба встановлення віртуального контакту виявилась невдалою: батьки відмовились спілкуватись з будь-ким з команди, а мати навіть назвала їх «монстрами». Яке ж було здивування  Алефа, коли Матильда передала йому запит на віртуальний зв'язок від якоїсь людської істоти на ім'я Лін. Це виявилась молодша сестра команди Сяо Фенг. Вони зустрілись у віртуальній тратторії. Спочатку бесіда не клеїлась, але потім Лін прорвало. Вона розповіла всі подробиці свого життя — хто її подруги у школі, кого з вчителів вона любить, а кого ненавидить, який в неї улюблений колір, а потім просто засипала Алефа запитаннями: як він жив на Землі, а чи правда, що машини готують собі мастило з людської крові, а що він відчуває, коли летить у космосі. Склалось враження, що дівчина у захваті, що її старший брат — космічний корабель. Тепер, підлітаючи до Плутону, Алеф піймав себе на думці, що можливо колись він буде ось так у віртуальному просторі спілкуватись з онуками та правнуками своєї сестри, враховуючи, що машини живуть значно довше, ніж люди, завдяки генераторам Кайземіра, які беруть енергію з елементарних часток, котрі постійно виникають з простору та зникають у ньому.

Після виходу на орбіту карликової планети Хей, Вав і Зайн відділились від Алефа та спустились на поверхню. Їх місією було дослідити макулу Ктулху. Макули — це великі темні рівнини на поверхні Плутону, оточені гірськими хребтами.  Спочатку все йшло за планом: дослідники припланетились, взяли проби льоду, а потім почали облітати свої ділянки.  Великим відкриттям стали озера з рідкої вуглекислоти.  Саме під час обстеження одного з таких озер Вав передав сигнал тривоги. Хей та Зайн, що полетіли йому на допомогу, повідомив, що нападник — велетенський хробак, близько 70 метрів довжиною.

Рішення прийшло за долі секунди.

— Бейт, Гімел, швидко знімайте вітрило, — боти швидко зрозуміли ідею. Базовий корабель своїми двигунами має більше шансів відігнати живих істот. Від'єднання такелажу зайняло 4 хвилини 27 секунд, після чого сорокаметровий циліндр базового корабля почав спускатись на планету. «Добре, що Плутон менший за Місяць за розміром, — подумав Алеф. — Менше мороки з гравітацією». Занепокоєння за братів  породило дивне бажання попросити про допомогу якусь істоту, сильнішу та добрішу за розумних машин.

Рокіт могутнього міжпланетного двигуна налякав хробака і той втік в озеро. Вав повідомив, що знайшов гірку кульок, яку, схоже і захищала тварина. Алеф передав Далет наказ підготувати в середині себе умови, що відповідають «клімату» макули Ктулху. Хей та Зайн допомогли Ваву зібрати кульки і вони всі четверо злетіли у темряву космосу.

Дослідження, що провів Далет, показали, що знайденні об'єкти є яйцями невідомої форми життя. Ці істоти складаються, як і фауна землі, зі сполук Карбону, але використовують в якості розчинника рідку вуглекислоту.  Через земний тиждень з яєць вилупились маленькі хробаки. Всій команді Сяо Фенг довелося ще раз спускатись на планету, щоб випустити малюків — шлях до Землі повинен був тривати декілька років і шанси довезти їх живими були майже нульовими.