3.Ідея

Вельма зробила все можливе, щоб ніхто з прислуги не виніс «гарячу» новину за межі будинку...

Наречений Терези був у шоці, коли побачив результат "роботи" Вельми: слуги, з якими дівчина зачинилася у погребі, виходили без язиків та з обпеченими губами.

Пан попросив дозволу у графа - надати бідолашним першу медичну допомогу. Ендрю байдуже відмахнувся: він планував серйозну розмову з дружиною і біль нижчих - його не турбував. Але Тереза запропонувала свою поміч і пан не відмовився.

Тереза дала місце та простір, а ще принесла зілля, що могли знизити біль. Пан не давав постраждалим випити усе, знаючи, що передозування - навіть магічним зіллям - може закінчитися летально. Але жертви перебували у стані істерики, у деяких був нервовий зрив і Терезі довелося самостійно шукати зілля та трави, які повинні були їх заспокоїти.

Від Вельми було мало користі, вона навіть дозволила дворецькому розбити собі лоба. А на верхніх поверхах один на одного кричали граф та графиня Закбург…

Байдужість родини не лякала пана, він навіть міг пояснити жорстокість Вельми, але чоловіка лякала її реакція: дівчина з задоволенням споглядала за чужими стражданнями і навіть не приховувала цього.

В очах прислуги читався тваринний страх - від однієї присутності молодої білявки! І ця реакція зовсім не в’язалася з тим образом, який створила їй община міста. Тоді пан Неракл зрозумів: за красивою обгорткою талановитої спадкоємиці ховався монстр, який чекає свого часу.

Пан Неракл ввічливо попросив Вельму відпочити в іншому місці. Дівчина фиркнула, ніби так і хотіла зробити, і пішла.

Пан Неракл уточнив у нареченої, чи не практикує схожі методи "виховання" - і вона.

- Оу! Ні, ні, ні, це не в моєму характері... - запевнила Тереза і пан їй повірив: прислуги не боялися старшої доньки графа.

Як не дивно, але місця, де повинні були бути язики - не кровоточили, здавалося, що ці органи просто зникли. А ось обпечені губи покривалися водяними бульбашками, які лопалися від найменшого доторку, а зі свіжих ран витікала кров.

Шановний гість перетворився на домашнього лікаря для двадцяти людей, які постраждали тільки тому, що стали свідками сорому господаря. Але Едвард допоміг зупинити кров і не допустити зараження, чим справив задовільне враження не лише на прислугу, але і на Терезу.

За одну ніч, прислуга Закбург стала німою і не те, щоб графа та графиню це якось турбувало.

Тереза намагалася жити так, як раніше, ігноруючи апатію матері, байдужість батька та роздратування Вельми. Саме вона запросила Вельму разом з матір’ю до ательє. На питання Вельми «навіщо», Тереза відповіла лаконічно: «замовити бальні сукні». І справді – Вельма не дозволить собі піти у старому вбранні.

На наступний день після візиту Сітрі, жінки пішли до швачки. Незважаючи на те, що йти було далеко – жінки мовчали усю дорогу, через що притягували небажану увагу. Іноді Вельмі здавалося, що плітки про візит демона – дійшли до суспільства і ці думки дуже дратували її. Навіть в ательє їй здавалося, що усі ці дурепи – знають про їх сором. У кожному погляді, у кожному русі вона бачила якийсь натяк на це…

Швачка зняла з Вельми мірки, але не встигла запитати в неї побажання, як Вельма взяла свій клатч і пішла.

Вельма ображалася на матір і карала її мовчанням. Уява гріла її серце фантазіями душевних страждань матері, але не помічала, що Уолліс – теж не розмовляє з нею.

Вона не покликала Вельму в ательє, хоча Тереза визнала – це була ідея матері замовити сукні, а не піти у старих.

Вельма не помітила, що мати не покликала її, коли та розвернулася і пішла. Не помітила, що вдома її не сварили і навіть батьком не пригрозили. Але відьма була засліплена власною гордістю, до того ж їй додалося роботи, тому помічати такі маленькі деталі – їй було ніколи.

Уолліс втратила будь-який інтерес до казни, Ендрю не давав розпоряджень, але Вельмі вже не потрібен був його наказ. «Він теж частково винен» - думала дівчина, розбираючи документацію.

Періодично її світле волосся ставало дибки. Смішно, але Вельма не думала, що мати - настільки хороша аферистка. Вона вела потрійну бухгалтерію: для чоловіка, для кредиторів і для себе. Остання – показала справжній стан речей.

У спробі привести документи у порядок, Вельма зловила себе на думці, що це все – дарма.

Тому її так бісила Тереза: сестра посміхалася, не впадала у відчай, продовжувала вчити дітей у школі і навіть відвідувала пана Неракла у нього в аптеці. А коли батько затримався на роботі до пізньої ночі – принесла йому вечерю.

Ендрю немов відгородився від усього цього: він приходив на роботу раніше за усіх, а йшов останнім, вдома він лише ночував.

А домашня Тереза почала виходити на прогулянки з майбутнім нареченим, а коли він був зайнятий - кликала з собою Вельму, а та - приймала пропозицію.

Вельма не була зацікавлена у компанії сестри, але більше за все не бажала залишатися з матір’ю під одним дахом. Так, Уолліс, яка завжди знаходила собі заняття за стінами маєтку, стала проводити час за книгою.

Коли доньки розповіли батькові про нове «хобі» матері, чоловік по злому пожартував: «не має настрою для прогулянок з хлопчиками».