2.Кредитор

Її впертість та самоправність все частіше бісили графа Ендрю. Але хіба Вельма винна, що вона краща з усіх тих тупих та жирних чаклунів, що вчепилися у міністерські крісла? Вона не повинна їм кланятися і ввічливо посміхатися! А батько впевнений: саме серед цих вершків суспільства, тобто його колег – Вельма повинна обрати майбутнього чоловіка.

- Ти будеш найяскравішим діамантом Джарроу! Ти народиш і виховаєш гідних членів суспільства. – Казав їй батько, мати і бабусі.

Але Вельма не бажала бути прикрасою до якогось чоловіка: вона хотіла бути зіркою! Її не влаштовувала роль вчительки для своїх або чужих дітей.

Так, у мами це виходить: їй подобається вчити дітей. Тереза працювала помічником вчителя, тобто матері, і брала на себе молодших дітей. Підлітки не поважали Терезу, а ось малі обожнювали!

Поки батько Вельми займався політикою, бабуся керувала садибою та фінансами роду Закбург. І Вельма залюбки їй допомагала.

Бабуся розповідала, як Вельмі буде добре у шлюбі, і яка з неї буде вправна господиня. І злилася, коли онука не розділяла її захвату.

Навіть якщо майбутній чоловік осипле її золотом, а через рік стане мером міста – Вельма не бажає собі такої долі.

У той час набирала обертів нова модна професія під назвою «злидні» - у ній Вельма бачила своє призначення.

Але батьки і чути не хотіли про це! Якщо їх люба донечка покине місто - Джарроу втратить цінного члена суспільства. Ще й якого – доньку графа у самому розквіті сил!

            Мати погрожувала накласти прокляття на доньку, якщо та почне будувати власну кар`єру і це єдине, що стримувало Вельму від втечі. Вельма не дуже хотіла вдень мати вигляд старої жінки, а раз у місяць вночі перетворюватися на молодицю! Блондинка чудово розуміла, яку сила має врода і збиралася використовувати її, як зброю.

            Якби Тереза захотіла піти – її б ніхто не затримував. Але сестра мріяла мати те, що вперто нав’язували Вельмі: чоловіка, дітей… Як же Вельму дратували її мрії!

            Бабуся - леді Закбург померла, коли Вельмі виповнилося 16 років. З тих пір увесь бюджет родини сконцентрувався в руках Уолліс. Їй довелося піти зі школи...

            Керівництво садиби мама одразу зкинула на Вельму, але відповідальність за збереження казни - Уолліс лишила за собою.

            Її мама отримала волю: їй більше не потрібно просити грошей у чоловіка та свекрухи, вона вільна купувати що завгодно. Але вона нічого не тямила у плануванні та розподілу надходжень.

            Вельма не хотіла, щоб мати загнала їх родину в боргову кабалу, тому розповіла батькові про марнотратство Уолліс. Вона просила батька найняти професіонала, або ж передати справи їй, якщо він принципово не бажає залучати до сімейних скарбів сторонню людину. 

            Уолліс намагалася зробити винною Вельму і звинуватила її в тому, що садиба приносить мало користі. Але у Вельми було те, чого не було у матері - доказів.

            Вельма зберегла усі договори продажів та купівлі, вона вела список - що, куди і скільки витратили, скільки отримали, який прибуток. Вельма ще писала розписки під час здачі доходів у бюджет, але мати відмовлялася їх підписувати.

             А ще в неї були чеки з магазинів та свідчення продавців - коли, що і за скільки купила Уолліс.

            Вельма переконала батька у своїй правоті, але нічого не отримала, окрім скандалу батьків. Їй довелося піти, бо під час сварок батьки нікого не помічали. Пізніше, Вельма запитала батька про його рішення, але Ендрю огорошив її заявою: він залишає Уолліс на посаді казнокрада. «Вона повинна навчитися бути сильною» - Ендрю процитував фразу своєї покійної матері, яка вважала, що лише складнощі будують характер людини.

            В кінці року, Уолліс надала чоловікові звіт. Вельма чекала грандіозного скандалу, тому що мати не припинила витрачати гроші.

            Ендрю особисто перевірив цифри, що були зазначені у звіті, і лишився задоволеним. Він заявив, що Уолліс лишається на посаді головного казнокрада.

            Тереза також повірила, що у матері стало виходити…

            А Вельма не розуміла, де шукати прогалину: чи то у звіті, чи то у самому бюджеті…

            Вона так само керувала садибою, але мати вводила нові обмеження, часто відмовляла надавати гроші, що, ясна річ, вдарило по доходам. Вельма керувалися принципом бабусі: не можна отримати багато за нульовий вклад.       

            Уолліс вважала інакше: вона гадала, що Вельма повинна начаклувати врожай, знаючи, що продукти, у вирощуванні яких використовувалася магія - сильно відрізнялися від звичайних і були нижче ринкової вартості, бо мали низьку не передбачуваних побочних ефектів. А Вельма не бажала стати соучасницею марнотратства матері, яка вкладала кошти лише у власне задоволення.

            Батько не бажав займатися домашніми справами і допомагати донці чи дружині: граф проводив позачергові засідання ради або займався документами у себе в кабінеті, вдома, під суворою забороною кому-небудь його турбувати.

            Але йшов час: батько так само був незадоволений марнотратством матері, а мати чарівним чином надавала батькові хороші звіті.