2

Після катастрофи «Титан Пріма» люди деякий час намагалися зв'язатися з нами, але невдовзі зрозуміли, що це марно, і вважали нас загиблими. Вірогідну причину аварії з'ясувати не вдалося, так і списали на зіткнення з невідомим космічним об'єктом. Експедиція на Титан затрималася на один рік, але все ж таки відбулася. Окрім примітивних мікроорганізмів знайти інші форми життя не вдалося. Але навіть це було величезним кроком у самосвідомості людства, адже тепер люди знали, що не самотні у Всесвіті, імовірність перебування життя тепер прораховувалася математично. Отже, можливість зустріти розумних створінь зростала.

Вчені Землі усвідомили, що для справжньої міжзоряної подорожі слід подолати обмеження, які накладає сама фізика. Переміщення на величезні відстані вимагатимуть сторіччя, а то й тисячоліття, якщо їх здійснювати за допомогою традиційних космічних кораблів, навіть із термоядерним двигуном.

Рішення прийшло несподівано, коли було винайдено технологію цифровізації людської свідомості. На винахід, який, опромінена сонячною радіацією Тая, здійснила за кілька годин, земні вчені витратили майже сотню років. Люди навчилися створювати цифрові копії людського розуму.

Тоді й згадали про давню ідею, придуману ще в ХХ столітті – передавати оцифровану свідомість за допомогою лазерів. Високоінтенсивні пучки світла, здатні передавати будь-які дані з неймовірною швидкістю та точністю. Перші експерименти з передачі проводилися у наземних лабораторіях, потім на навколоземній орбіті. Все просувалося успішно, але тут сталася катастрофа.

Земля отримала сильний астероїдний удар. Точніше, чи це був астероїд, люди не знають досі. Цей космічний об'єкт прилетів на величезній швидкості і взявся буквально звідки. Жодна з величезної кількості наземних, навколоземних та місячних станцій спостережень не змогла зафіксувати його наближення.

Земля у сучасній своїй історії не бачила нічого подібного. Почалося все у звичайний будній день, коли люди по всьому світу займалися своїми повсякденними справами. Раптом небо осяяло сліпуче яскраве світло, яке затьмарило навіть сонце. Це було як тисячократне посилення денного світла, що прорізає нічне небо. Люди зупинилися, вражені та налякані тим, що відбувається.

Болід, що з'явився, був величним і жахливим одночасно. Він рухався з неймовірною швидкістю, залишаючи за собою довгий вогняний хвіст. Спалах був настільки яскравим, що його можна було побачити з іншого боку планети. Моментально атмосфера загострилася настільки, що почала спалахувати суха трава. Багато хто думав, що це кінець світу. Але цей жах був лише початком.

Через кілька секунд після появи боліда була потужна електромагнітна хвиля. Вся електроніка по всьому світу миттєво вийшла з ладу. Міста поринули в темряву, літаки впали, машини зупинилися, а зв'язок припинився. Більшість супутників на орбіті перегоріли, і людство залишилося без очей та вух. Паніка почала охоплювати планету.

Коли болід увійшов до щільних шарів атмосфери, він почав розпадатися на шматки. Кожен уламок був немов розпечений метеорит, який ніс смерть та руйнування. Осколки врізалися в землю з колосальною силою, викликаючи вибухи, що дорівнювали атомним бомбам. Будинки руйнувалися, дороги зникали у вогненному хаосі, а ліси спалахували, перетворюючись на величезні пожежі.

Вибухи були чутні у всьому світі. Один з найбільших уламків впав в океан, викликавши гігантське цунамі, яке поглинуло прибережні міста та села. Мільйони людей загинули, потрапивши під удар води та вогню. Тих, хто вижив, охопили страх і розпач.

У перші години після катастрофи світ перетворився на хаос. Люди, які залишилися без засобів зв'язку та транспорту, опинилися в ізоляції, намагаючись упоратися з наслідками. Гігантські хмари пилу та диму піднялися в атмосферу, закриваючи сонце та занурюючи світ у темряву. Температура почала різко падати. Починалася ядерна зима.

Уряди та військові сили намагалися організувати рятувальні операції, але масштаби руйнувань були надто великі. Вцілілі медичні служби не справлялися з потоком поранених та хворих. Всюди панувала паніка та хаос.

Згодом світ почав відновлюватися, але наслідки цієї катастрофи відчувалися ще багато десятиліть. Людство у своєму розвитку було відкинуто назад. Насилу вдалося зібрати ті небагато знань, що вціліли. Великим успіхом виявилося те, що на Місяці знаходилася велика і сильна база землян. На ній було встановлено нащадок винайденої Даном Мнемони. Вона зберегла більшу частину знань людства, але там було не все.

Цей удар об'єднав людство, зник розподіл людства на країни та етноси. Тепер усі стали вважати себе єдиною расою – земляни. Навіть скептикам стало зрозуміло, що треба зусилля спрямовувати на освоювання космосу, щоб зберегти людство у разі нового катаклізму.

Люди швидко відновлювалися, прогрес пішов із новою силою. Було винайдено кіброїд – біомеханічні тіла, повністю сумісні з людським розумом. Це був прорив у космічних подорожах. Тепер свідомість передавалося за допомогою лазерів на далекі відстані, промені приймалися на станціях по всій сонячній системі та завантажувалися у кіброїд. Десятки кіброїдів, порожніх болванок, непритомні, перевозили звичайні транспортники всіма базами, планетами і міжпланетними станціями, що побудували люди. Там вони чекали, коли в них завантажиться чиясь свідомість і вони приступлять до роботи.

Тепер навіть простий турист міг за кілька хвилин долетіти на лазерному промені до далекої планети і там, перебуваючи в тілі кіброїда, вивчати космос.

Людство зробило крок далі. Вийшло за межі сонячної системи та розпочало свій шлях до найближчих зірок. Було збудовано міжзоряні ретрансляційні станції. Вони приймали лазерні промені, посилювали їх і перенаправляли далі, куди змогли дістатись земляни.

Ось на одній такій станції, в міжзоряній порожнечі, ми опинилися з Таєю.

Я уважно подивився на свої руки, потім на кулю, в якій була Тая, перевів погляд на Алексію. Вона буквально випромінювала дружелюбність.