Розділ 4

Елизавета.

  Вранці коли я відкрила очі, одразу побачила перед собою звичайну білу стелю, над головою, світлу простору без чогось особливого кімнату, без світла від лампи, значить вже ранок і я була точно не вдома і не у брата, і тут я відчула їдучий запах медикаментів, і не зручну позу, чорт невже я в лікарні? Але чому, останнє, що я пам'ятаю, кабінет Антона, прихід того хлопця, а потім темрява і тепер це. 

   Я озирнулася, і побачила, що я лежу на ліжку, в крапельницях, а біля мене був мій брат з однієї сторони, і цей хлопець, з іншої ну брат то логічно, то сім'я, але Він що тут робить? Я легенько поворухнулась так сказати навмисно і розбудила їх, перший прокинувся Антон:

• Ліза? ти прокинулася?
• Ага
• Як ти сестро?
• Краще… але де я?
• В лікарні 
• А чому я тут?
• А ти не пам'ятаєш?
• Пам'ятаю.. мені стало погано, і потім наступила темрява 
• Отож, і це все через те що ти за собою не слідкуєш!
• Антон досить!
• Гаразд
• То що зі мною??
• Як сказав лікар нічого серйозного лише перевтома і зневоднення через погане харчування 
• Це значить що я можу сьогодні піти додому?
• Так
• Це добре 
• Знаєш коли я тебе заберу додому нам треба буде терміново поговорити про твоє харчування і твою поведінку з цього приводу!
• Не починай!
• А я буду і ти знаєш що я правий!
• Гаразд але не зараз, і не тут
• Добре
• А що Він тут робить? - натякаючи на того  хлопця що сидів з іншого боку від того ліжка, сказала я,

   весь цей час він сидів мовчки чекаючи коли йому дадуть слово, на пояснення чи ще щось, і тут Антон сказав:

• А так, він, я вже й забув, що ж познайомтеся нарешті як нормальні люди, а не так як це було 
• Це точно
• Отож Ліза сестро нарешті познайомся - це Тарас Сотнік
• Що? 
• Ти все чула ,,
• Це той що наш конкурент?! Ну на тому тендері??
• Так  Ліза..
• Капець,Тобто я тоді врятувала нашого конкурента і була біля нього і навіть не знала про це??
• Так сестро
• Оце капець
• Знаю ти в шоці, але і він теж не знав хто була ти тому все чесно
• Що він тут робить?
• Хоче поговорити
• З ким?
• З тобою 
• Про що?
• Нехай сам все особисто скаже, а я поки до лікаря
• Антон не залишай мене з ним! Я не хочу цього!
• Сестро заспокойся
• Але….але…
• Все досить, Він тебе не чіпатиме повір, я його добре і давно знаю
• Точно?
• Так
• Гаразд 

   Далі Антон пішов а цей спочатку мовчав немов зібрався з думками я вже думала що так і мовчатиме але потім сказав:

• Знаєш я стільки думав з чого почати, але зараз всі слова просто зникли немов листя на вітру
• Та невже?
• Так…
• Скажи То ти знав хто я?
• Спочатку ні, пізніше дізнався коли почав працювати над тим щоб знайти хто винен в тій аварії
• Знайшов?
• Так
• І вони покарані?
• Звичайно 
• Сподіваюся живі?
• Так, я ж не монстр щоб за таке убивати
• Сподіваюся, тоді що ти від мене хочеш якщо знаєш що я не причому? І взагалі хто я така. З приводу подяки то не варто
• Можливо, але тоді серед усіх ти пожертвувала своїм часом і поїла зі мною хоча не повинна була 
• Я знаю, це все через мою доброту
• Я вважаю це хороша риса…
• Кому як… краще скажи той тендер став  наш через тебе?
• Так…
• Тобто це була така мила подяка за мою допомогу?
• І так і ні..
• Поясни..
• Я відразу хотів від нього відмовитися але не встиг, ну до аварії, а потім дізнався, що ваша фірма теж приймає участь і вирішив, що вам це більше потрібно, і причому більше ніж тим  іншим 
• Так, тут ти правий…
• А потім…
• Що??
• Весь цей час, я думав про тебе і нашу зустріч
• І що?
• Шукав привід щоб прийти і нарешті познайомитися нормально, ну не так ось в лікарні 
• І що знайшов?
• Так як бачиш
• Але вийшло, немов дежавю, знову лікарня, знову ти, але тільки одна зміна, тепер хвора я…
• Це точно, немов доля над нами так жартує..
• Схоже на те..
• Але у мене до тебе ще є прохання
• Яке?
• Спочатку скажи Ти про щорічний благодійний новорічний аукціон що скоро буде чула?
• Ну так як і всі, це новина номер один 
• Ну тоді скажу прямо
• Кажи
• Я хочу щоб ти пішла зі мною як моя пара
• Сотнік ти що з головою перестав дружити?
• Та ні, з моєю головою все добре
• Тоді що це за жарти?
• Ніяких жартів 
• Тоді чому я? Навіщо це все? Це знову  якийсь прикол?
• Ні, я абсолютно серйозно, і твій брат це знає
• Он як?
• Так! 
• І він це дозволив?
• Що саме?
• Твою ідею
• Сказав вирішувати тобі
• Тобто я можу подумати?
• Звичайно, просто ще одна річ..
• Що?
• Я не просто так це все, ти мені правда тобі сподобалася але зрозумів це я потім, і зараз теж подобаєшся, я весь час не міг тебе забути, тому і хочу продовження для нас і цей аукціон так сказати перший крок

     Зараз мені було не до цього тому я вирішила це пошвидше закінчити і сказала:

• Я подумаю…
• Гаразд, ось мій номер, вирішиш, дай знати 
• Добре
• Тоді до зустрічі
• Бувай

   і він мовчки пішов нічого більше не сказавши, ну це в його стилі, залишивши мене одну наодинці з моїми думками.

    От зараз хотілося кинути в нього щось важке за його наглість і послати до біса з цими його пропозиції.