Розділ 3

ТАРАС.

   Всі ці дні, після лікарні, я не міг заспокоїтися, яка тварюка так мені зробила, хоча підозра була. Я як міг займався справами, але дівчину забути не зміг. Їх досьє я вивчив ледь не до кожної коми. Все що робив нічого не допомогло. В ось одного дня в моєму кабінеті Макс сказав:

• Ти ще довго збираєшся себе мучить
• Ти про що?
• Про неї 
• Не знаю
• Ну тоді в тебе один вихід
• Який?
• Піти до них і нормально з нею познайомитися, і нарешті поговорити з Антоном
• Ти думаєш це варто робити?
• Друже ти вже скільки днів не в собі, нехай батьки не лізуть, але мені набридла твоя луч кисла міна
• Макс припини!
• Це можеш припинити лише ти
• Гаразд я тебе почув
• Сподіваюся
• Тоді йди мені треба подумати
• Думай

    І Макс пішов а я задумався, а може і правда варто ризикнути, ти більше це новорічний період, як кажуть час див, може і для мене одне диво станеться. Значить зараз справи а потім все інше.

      ЛІЗА, 

     Через півтора місяця.

    Як не дивно той довгоочікуваний тендер ти отримали, бо були єдині, хто залишився, тобто у замовника вже не було вибору, конкуренти відмовилися, Антону зняли гіпс і він вийшов на роботу, і вмовив залишитися з ним, тому що з моєю присутністю справи пішли краще, тому я вирішила залишитися

    І ось в один день, ми сиділи в його кабінеті і пили каву з печивом. Це  вже був передноворічний період, після пригоди пройшло півтора місяця, ще два тижні і новий рік, і цього року я буду одна, через те що знову без хлопця, хоча не думаю що Антон мені це дозволить, напевно покличуть до себе з Анею, хоча не хочеться їм свято псувати своїм кислим і ображеним на весь світ обличчям.

     З контрактом по тендеру у нас все вийшло ідеально, нам великий плюсик до репутації, і звичайно стало більше клієнтів  і замовлень. Після того випадку  в лікарні, того хлопця  я більше не бачила, і навіть не шукала, не мала бажання, тому що розуміла, що він може бути одружений і таке інше.       

     Звичайно намагалася про це все забути, але не дуже виходить. І мене з моїх думок мене вихопив Антон:

• Лізок ти як? все добре?
• так все добре…
• точно?
• так брате…
• може можу чимось допомогти?
• ні..
• гаразд…
• скажи так і не відомо чого той Тарас Сотнік відмовився від тендеру так за нього бився і потім так кинув? 
• Так це дивно але причини можуть бути різними
• може ти щось вже дізнався в мені не хочеш говорити?
• ні
• Ну тоді може він для себе щось вигідніше знайшов?
• можливо, а можливо просто вирішив не витрачатися на такий дрібний і короткий проект і тендер плюс витрачатися  і залишити його нам..
• думаєш?
• сестро він людина серйозна, перед тим як щось робити, завжди все добре обдумує, і все детально вивчає, якщо він в останню мить відмовився значить на це є вагома причина і не нам її шукати 
• Добре тобі краще знати брате
• отож не хвилюйся даремно через це  сестро, що не робиться , то на краще, ми його отримали, і тепер маємо зиск, а він отримає в сто разів, більше на іншому проекті.. так що все добре 
• згідна

      І тут знову настала тиша. І тут до нас забігла ні залеті як шторм перелякана наче за нею хтось гнався з сокирою в крові Іванка, на що ми переглянулися, цікаво було що вже сталося? пожежа, потоп?  і я сказала:

• що сталося?
• Там одна людина прийшла і вимагає його впустити, негайно!
• Ти сказала що ми зайняті?
• Так але він наполягає!
• Хто?
• Антон Володимирович, там саме до Вас прийшли, він сказав що говорити лише з Вами
• Хто?
• Він відмовився представилися, сказав це особиста розмова і терміново!
• Гаразд нехай зайде
• Добре

і вона пішла, за ним, а я сказала:

• Мені піти?
• Ні якщо ти вирішила залишитися то тепер ти мій партнер і маєш бути присутня на всіх угодах і розмовах, тому залишся 
• Як скажеш

   І я встала з місця, так сказати розім'яти ноги, до вікна щоб не дуже заважати, і тут відчинилися двері і до нас зайшов чоловік. Коли я його побачила, мене різко кинуло то в жар то в холод, почалася нестача кисню як у риби яку забрали з води. Так ми і стояли і дивилися один на одного, немов нас тягне магнітом, а брат дивився на нас, думаю він щось зрозумів. Через кілька хвилин я зрозуміла, що мені не добре, перед очима різко потемніло немов я потрапила в темний довгий і вузький тунель і далі була темрява.

   Антон.

   Кого я не хотів бачити так це його, от якраз не до нього мені зараз, цікаво, що йому треба. Але коли ці двоє завмерли побачивши один одного у мене закралася підозра що той інцидент стався саме з ним, тому в Лізи така реакція, на нього, а це тепер  проблема.

    Коли вона впала я відразу кинувся до неї, поклав на диван, але вона була без свідомості, Тарас теж кинувся, допомогти, підложив подушки і сівши біля неї,  я сказав:

• Чого тобі Сотнік?
• Я у справі!
• Я зрозумів, що не просто так
• Є одна справа 
• Я тебе слухаю, хоча як бачиш ти трохи не вчасно…
• А хто міг знати, що в тебе тут в кабінеті дівчата будуть падати без свідомості при бачені мене, від моєї шикарної краси 
• Жарт зовсім невдалий! Не смій так жартувати про мою рідну  сестру ! А не то вріжу тобі в морду!
• Добре вибач не знав що то твоя сестра, я думав що то твоя нова особиста  помічниця
• Так це моя сестра, це так дивно?
• Ні, Але чому про неї ніхто раніше не чув? Ти що її переховував?
• Вона не хотіла
• Ну добре
• Кажи що ти хотів Сотнік? Бо як бачиш багато часу у мене немає 
• Ну раз ми почали за твою сестру то думаю треба дещо пояснити
• Що саме?
• Вона тобі щось казала про пригоду що сталася півтора місяця тому? Ну ДТП і лікарню?
• Так і шо?
• А казала хто був той кого вона в лікарню привезла?
• Казала що документів не було і вона не вкурсі хто він і їй сказали більше не приходити коли він прийшов до тями 
• Так все вірно
• А тобі що до цього?
• А те, що Той постраждалий був саме  я Антоне
• Ну це я вже з ходу розмови зрозумів, що ти конкретно зараз хочеш від мене?
• Від тебе нічого, ну крім дозволу на побачення з нею..