Лесь Курбас

Народився Лесь Курбас, справжнє ім’я якого Олександр, 25 лютого 1887 року в мальовничому місті Самбір (Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині — Самбірський район, Львівська область, Україна). Його батьки, Степан та Ванда Курбаси, були знаними акторами галицького театру, відомими під сценічним псевдонімом Яновичі. Незважаючи на складні умови життя та постійні мандри, батько, український актор, всіляко прагнув забезпечити Олександрові якісну освіту, закладаючи тим самим підґрунтя для майбутнього блискучого театрального генія.

Навчався Лесь Курбас у Тернопільській гімназії, де почав формуватися його інтерес до науки і культури. Після закінчення гімназії він продовжив свою освіту у Львівському університеті, де відразу ж занурився в активне студентське життя. Молодий Курбас став палким учасником боротьби за українізацію університету, прагнучи захистити права українських студентів і зміцнити національну свідомість.

Однак, зіткнувшись з політикою полонізації, яка придушувала українську культуру та мову, Курбас прийняв важливе рішення. На знак протесту він перевівся до Віденського університету, де обрав для себе філософський факультет. Тут він не лише вивчав філософію, але й активно слухав лекції зі славістики, поглиблюючи свої знання про слов’янські народи та їхні культурні надбання.

Прагнення до досконалості привело його до драматичної школи при Віденській консерваторії, яку він успішно закінчив. Це навчання стало важливим етапом у його професійному становленні, надавши йому глибокі знання та навички, що згодом допомогли йому стати одним із найвизначніших театральних режисерів свого часу.

Повернувшись на Галичину, Лесь Курбас поринув у театральне життя, яке було для нього невід'ємною частиною існування. Він почав працювати в театрі під керівництвом відомого режисера та культурного діяча Гната Хоткевича. Вже через півроку Курбас перейшов до театру «Руська бесіда», який мав особливе значення для нього, адже в його складі свого часу виступали і його батьки. Це був своєрідний символічний зв’язок поколінь, який надихав Леся на творчі пошуки та новаторські ідеї.

У 1915 році Лесь Курбас здійснив важливий крок для розвитку українського театрального мистецтва, заснувавши в Тернополі перший стаціонарний український професійний театр — «Тернопільські театральні вечори». Цей театр став справжнім осередком української культури, місцем, де відбувалися перші постановки, що закладали підвалини майбутнього українського театру.

Життя Леся Курбаса було тісно переплетене з Тернопіллям, регіоном, який став для нього другою домівкою. Тут він знайшов підтримку і натхнення, тут його ідеї знаходили втілення, а його мистецтво — визнання. Курбас залишив глибокий слід в історії українського театру, а Тернопіль завжди залишався важливим етапом у його творчій біографії.

У 1916 році Лесь Курбас на запрошення видатного актора та режисера Миколи Садовського переїхав до Києва, де почав працювати в театрі Садовського. Це стало важливим етапом у його кар'єрі, адже він отримав можливість співпрацювати з найкращими театральними митцями того часу.

Відчуваючи потребу в оновленні театрального мистецтва та бажаючи надати можливість молодим талантам реалізувати свої ідеї, Лесь Курбас організував студію молодих акторів. З цієї студії згодом виріс Молодий театр, назва якого з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр став символом пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії, місцем, де експериментували з новими сценічними техніками та стилями.

З Молодого театру взяли початок кілька українських театрів. Один з них — Молодий український театр, який в Одесі співорганізував Гаврило Гловацький у 1918 році. Така діяльність значно сприяла розвитку українського театрального мистецтва та популяризації української культури.

У 1917 році Лесь Курбас також був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті». У цьому виданні він не тільки висвітлював події театрального життя, але й ділився своїми поглядами на розвиток мистецтва, що робило значний вплив на культурний процес в Україні.

У 1919 році Лесь Курбас працював режисером Київського оперного театру «Музична драма», де його талант та новаторський підхід до театрального мистецтва знайшли своє відображення в постановках, що вирізнялися оригінальністю та глибиною.

Влітку 1920 року, усвідомлюючи потребу у створенні нового театрального колективу, Курбас зібрав своїх найкращих акторів, які добровільно приєдналися до нього з Київського театру імені Шевченка. Так була створена група під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр). Ця група вирушила в турне по містах Київщини, прагнучи донести мистецтво до якомога ширшої аудиторії.

Спочатку вони осіли в Білій Церкві, де здобули підтримку місцевої громади та зуміли провести кілька успішних вистав. Потім театральна трупа переїхала до Умані, де продовжила свою діяльність. Ці міста стали своєрідними центрами культурного життя, завдяки зусиллям Курбаса та його акторів. Їхні виступи збирали повні зали та залишали незабутні враження у глядачів, сприяючи зростанню популярності українського театру.

Лесь Курбас був видатним українським режисером, засновником новаторських театральних напрямів. Спочатку він створив політичний театр, який функціонував з 1922 по 1926 рік, а згодом заснував філософський театр, що існував з 1926 по 1933 рік. Обидва театри стали важливими віхами в історії українського театрального мистецтва.

У філософському театрі «Березіль», який був розташований у Харкові, Курбас зображував всесвіт, де особлива увага приділялась життю людини з усіма його суперечностями. Цей підхід до театру робив вистави глибокими і багатогранними, відображаючи складність людського буття.

В листопаді 1922 року в Києві, в державному народному театрі, відбулася прем'єра вистави Тараса Шевченка «Гайдамаки» під режисурою Леся Курбаса. Ця подія стала важливою не лише для театральної спільноти, але й для всієї культурної спадщини України, адже вона привнесла нове бачення класичних творів на сцену.