Олександру з дитинства називали дивною.
Вона завжди почувалася не такою, як усі. У неї не було друзів, а стосунків з хлопцями у неї ніколи не складалося. Бо у середній школі всі гадали, що вона дивна, і не хотіли з нею взаємодіяти.
Через це вона часто думала, що з нею щось не так.
Щодня дивлячись на інших Олександра запитувала себе: "Чому мені так важко знайти людей, які зрозуміють мене?
Але вона тоді не знала, що бути іншою людиною чим інші це супер сила Олександри).
Після уроків Олександра зустрілася з Кирилом.
Вони повільно розмовляли, і вона нарешті наважилася розповісти йому те, що давно тримала в собі.
-Знаєш, - сказала вона з дитинства мене називали дивною. У середній школі мені було дуже важко в мене не було друзів, а деякі однокласники не розуміли мене.
Я зараз також відчуваю такі емоції бо деякі учні з нашої школи вважають мене дивною по чужим чуткам.
Кирило повернувся до мене й тихо сказав:
Якщо тебе хтось називає дивним, не знаючи тебе справжню і яка ти є, то людину називають дивною бо її не можуть прочитати коли вона виділяється не така, як усі, коли вона виділяється, і є індивідуальною людиною, яка може бути неймовірною, і яка не любить боятися бути собою не такою як усі, що ти особистість, а вона грає під чужі слова плітки які їй сказали подруги.
Це супер сила твоя Сашо бо не кожен може бути собою таким яким він є)