Глава 2. Мій день у школі після канікул.

Коли я прийшла до школи, після зимових  канікул у мене були сумніви: чи варто було взагалі розповідати незнайомцю, скільки мені років і де я живу.

Тоді я подумала: невже я справді така дурепа, що звертаю увагу накаченого хлопця і вже закохалася у нього ? 

У мене навіть друзів немає у школі.

Я збрехала йому про те, що у нашій школі  всі учні добрі.  Насправді це була неправда.

Але коли я сиділа на уроці математики мене постійно відволікали власні думки. Я майже не слухала пояснення вчителя і дивилася кудись у  вікно.

Нашого вчителя математики звали Генадій Анатолійович. 

Він був строгим, коли його не слухали.

Якщо хтось відволікався  на уроці, він одразу робив зауваження і нагадував, що потрібно бути уважним.

Уночі я майже не спала. У голові крутилися різні думки, тому заснути було важко.

Через це на ранок я почувалася дуже втомленою.

На уроці математики мені було важко зосередитися.

Очі самі заплющувалися, і я ледве чула пояснення вчителя.

Зрештою втома взяла гору і я заснула прямо на уроці.

Звісно! Генадій Анатолійович мене побачив і зробив зауваження.

Щоб я уважно слухала бо буде важко все наздогнати до випускного класа і до іспитів.

Мені було дуже лячно думати про екзамени 

Бо математика мені була складна наука.

Після всіх семи уроків я була дуже  виснажена. Коли всі учні з нашого класу та більшість інших пішли додому я теж зібрала речі і вирушила додому.