20

На диво, я спала добре, хоча була впевнена, що сон не прийде. Пам'ятаю, як крізь темряву чула кроки Адріана. Він проходив повз двері моєї кімнати, але не заходив. Лише це коротке нагадування про його присутність, як легкий тіньовий силует за зачиненими дверима, який миттєво зник. Відчуття його постійної близькості мене не лякало, але й не давало відчуття спокою.

Прокинувшись вранці, я підійшла до дзеркала, що висіло на дверях шафи, і жахнулася. Моє волосся в різні боки стирчало, ніби я щойно здерлася з ліжка після бурі, а туш розмазалася, зробивши з мене карикатурну версію панди. В голові промайнуло: "От дідько, та я ж такою виглядаю, що й сама себе лякаю". Треба терміново у ванну.

Обережно відкривши дерев'яні двері, я визирнула в коридор. Серце трохи завмирало від думки, що можу зустрітися з Адріаном на шляху до ванної. Сподіваюся, він ще спить. Останнє, чого я б зараз хотіла, - щоб він побачив мене в такому вигляді.

Вийшовши з кімнати, я ніде не побачила Адріана. Кімната була порожня, ні натяку на його присутність.

 "Що ж це таке?" - пробурмотіла я, мимоволі почавши нервувати. Він що, поїхав і залишив мене тут саму? 

Ситуація почала здаватися абсурдною. От дідько! 

"Спершу вмитись, потім шукати Адріана," - втішила я себе, намагаючись не панікувати.

З ванної вийшла, злегка розслабившись і намагаючись привести себе до ладу. Але мене налякав Адріан, який стояв прямо переді мною. Я відсахнулася, якби не дзеркало за моєю спиною, точно впала б.

Він був одягнений у чорний класичний костюм, наче щойно вийшов з якоїсь важливої зустрічі. Його образ був таким неочікувано елегантним, що це збило мене з пантелику ще більше. На дивані, акуратно складена, лежала чорна вельветова сукня, а біля неї - легенькі туфельки, що точно відповідали кольору тканини. Мене охопило здивування.

- Одягай це, - коротко сказав Адріан, жестом вказуючи на сукню.

- Що це? - запитала я, хоча питання звучало більш риторично. Мій погляд то повертався до сукні, то до нього, наче я не могла знайти зв’язок між ними.

- Просто одягай, - відповів він спокійно, але впевнено. - Я буду чекати тебе на дворі, біля машини.

Із цими словами він розвернувся і вийшов, залишивши мене саму перед вибором, що робити далі. Сукня була прекрасна, але я не знала, чи варто її вдягати. Мене мучили сумніви. Чому я маю підкорятися йому? Адже він мене сюди привіз проти моєї волі! Але в той же час була якась незрозуміла тяга до цієї сукні, до того образу, який вона могла створити з мене.

"Що ж," - подумала я, піднімаючи сукню з дивану, - "одягну". 

Дотик до вельвету був приємний, тканина м’яка, але водночас тримала форму. Я обережно вдягнула її і відчула, як вона ідеально сідає на моє тіло. Сукня підкреслювала мою фігуру, облягала стан і створювала елегантний силует. Відчуття було незвичним: я ніколи не відчувала себе настільки жіночною, настільки витонченою. У дзеркалі я побачила себе зовсім іншою - наче цей образ завжди був десь у глибині мене, але лише зараз виплив на поверхню.

Коли я вийшла надвір, Адріан вже стояв біля машини. Він виглядав ще більш елегантно на тлі ранкового світла. Але що мене дійсно вразило - це його погляд. Він дивився на мене так, наче вперше побачив. У його очах відбивалося захоплення, що змішувалося з деякою недовірою. Я бачила, як він дивився на мою постать, як його очі ковзали по тканині сукні, не відриваючись ні на мить.

- Ти виглядаєш чудово, - сказав він тихо, але я чула в його голосі нотки захоплення, яке він намагався приховати. - Поїхали.

Я лише кивнула, не знаючи, що відповісти. Все це здавалося настільки дивним і сюрреалістичним, але я підкорилася. Ми сіли в машину, і Адріан простягнув крафтовий пакетик з ароматною випічкою. Смакуючи ще теплі булочки з шинкою та сиром я дізналася, куди ми їдемо.

Коли ми приїхали до річки, я не могла повірити своїм очам. Вода блищала під сонячними променями, по ній плавали білосніжні яхти, схожі на маленькі острівці розкоші. Це була сцена з іншого життя, зовсім не схожа на те, до чого я звикла. Адріан привів мене до однієї з яхт, і я опинилася на ній, разом з ним. Мої думки не могли вмістити всього, що відбувалося. Я відчувала себе частиною світу, де правлять гроші, престиж, елегантність і стиль.

Серце билося в грудях, коли яхта плавно почала свій рух по воді. Я дивилася на місто, що повільно віддалялося, і вперше за довгий час відчула себе вільною. Вільною від думок про батьків, від того страху, який панував у мені напередодні. Не було Лева, не було моїх друзів. Лише я і Адріан. Я вдихала свіжий вітер, і відчувала, як мене захоплює це нове відчуття.

Адріан сидів поруч, і його погляд на мене був непохитним, але одночасно м'яким. Він виглядав не таким, як завжди. Не було тієї маски холодної байдужості, яка завжди супроводжувала його. Тут, на воді, він здавався справжнім. Я почала ловити себе на думці, що все це могло б бути іншим, якби його почуття до мене були справжніми.

- Ти виглядаєш так, ніби не хочеш, щоб ця мить закінчувалася, - сказав він, нахиляючись до мене, і я посміхнулася у відповідь.

- Можливо, ти маєш рацію, - відповіла я, не знаючи, що відчуваю насправді. Але тут, на яхті, все виглядало інакше. Інші люди не мали значення.

Коли яхта зупинилася, ми поїхали до ресторану. Це був заклад, де грала жива музика, а стіни світилися теплим золотим світлом. Я сиділа поруч з Адріаном, слухаючи звуки фортепіано, і не могла не відчувати, як кожен мій дотик до келиха здається важливим. Все, що відбувалося, було настільки ідеальним, що мені хотілося залишитися в цьому моменті назавжди.

Коли Адріан запросив мене на танець, я навіть не задумалася над відповіддю. Адріан взяв мою руку, його пальці були теплі й трохи сильніші, ніж я очікувала. Музика навколо нас затихала, здавалося, лише для того, щоб ми могли чути лише один одного, і кожен рух на підлозі ресторану ставав чіткішим. Я відчула, як його рука міцно, але ніжно обхопила мою талію, і ми почали рухатися у такт повільній мелодії. Перші кілька кроків були незграбними - я не знала, куди подіти свій погляд, адже кожна частинка мене протестувала проти того, що відбувається. Він був тут, поруч, і його присутність здавалась надто сильною, надто близькою.