12 (Адріан)

-Адріане! - вигукнув батько, коли я збирався втекти, - Ти відвезеш спочатку Соломію в коледж, а тоді себе в університет. І це не обговорюється. - я закотив очі, які налилися люттю. 

Ще водієм, твою мати, не працював. В неї ніг немає чи як це розуміти? Мій погляд ковзнув на злякану дівчину, яка безперечно теж була незадоволена таким порядком речей. Ривком підійшов, схопивши її за лікоть і поволік до машини. Я ніколи не був джентльменом, й зараз не намагався. 

Закинув Соломію на переднє сидіння тачки, обійшов і всівся поруч, за кермо. 

Вже там оглянув дівчину. Коротка спідниця, приталена кофта, навіть не знаю, як правильно воно зветься, але підкреслює все аж занадто. Якесь дивне відчуття вдарило лівим хуком. Внутрішній голос велів прикрити дівчину, аби ніхто крім мене не міг бачити її таку. 

-Ну, сестричко і для кого ти так одягнулась? - випалив я, знову ковзнувши поглядом відвертого хотіння. 

-Для тебе! - здивувала Соломія.

На цих словах я застиг немов жертва Медузи Горгони. Слова розчинились в її зверхньо-сміливих очах. Не знаю, що найшло на мене, але я не міг відірвати від неї свої очі, хтось явно їх приклеїв клеєм “Глобус”. Ледь підвівся зі свого місця і прилинув ближче до губ дівчини, які спокусливо манили мене. Рукою торкнувся її розпеченого тіла, й відразу відчув сиріт, якими вона покрилася. В думках майнула думка, ще мить і я відчую її губи, ба навіть не тільки їх. 

Але ці думки перервав гучний, заливистий сміх Соломії. Відсторонившись, кинув розлючений погляд, навіть не слухаючи її, завів машину і різко рушив з місця. 

Коли дівчина граційно вийшла з авто, я поїхав спершу за кавою, паралельно відписуючи Роксолані. При Солі не хотів відповідати на надокучливі повідомлення. На її соте “Ти де?” я відкинув телефон на сидіння поруч, але він відскочив і впав десь на підлогу салону. 

-Чорт! 

Все навколо нервувало мене, починаючи з батька і закінчуючи Роксі - Хюрем. 

-Та пішли вони всі! 

День, можна сказати, просрав. Катався містом, потім поїхав за місто. Просто не було бажання хоч когось бачити. Вже під вечір, коли я повертався додому, подзвонив батько, хоч як мені не хотілося його чути, та все ж відповів. Але те, що почув мене аж ніяк не порадувало. Я справді почуваю себе таксистом. Нашій принцесі Соломії потрібна допомога. 

Чесно, я вже починаю звикати до наших сутичок. До неї. До її запаху в моїй машині. Дорогою сестричка заснула від втоми. А я дістав зі сховку пір’їну. На минулому тижні їздили з хлопцями в зоопарк. Знаю тупо звучить, але Дем десь вичитав “цікаву” статтю. Там було щось, по типу, піди знайди тварину, з якою себе асоціюєш і повністю у всьому копіюй її. Типу це має розбудити твого внутрішнього звіра, що сприяє більшім виділенні тестостерону, через що самочки стануть більш активно на тебе кидатися. Хто ми такі, щоб це не перевірити. Мені впав в око павич. Він гордо розгулював у вольєрі. Компанію йому склали три, не менш красиві пави. Дем'ян уявив себе левом, хоча відверто кажучи я б посперечався. Тимофій підійшов до зебри. Тут я згоден, один в один. Що ми робили далі я упущу. Згадувати як нас привселюдно вигнали не зовсім приємно. Та я встиг прихопити пір'я павича, яке лежало біля клітки. 

Хотів побачити її реакцію на мою витівку. Підніс пір’їнку і ледь доторкнувся до пухких губ дівчини. Залип на них, хотілося і самому припасти до них, спробувати на смак, мені здається вони солодкі з легкою кислинкою. Але миттю дав собі уявного ляпаса. Далі продовжив вже біля милого носика. Милого? Якого, якого? 

Забули! На її обличчі проступила міміка, рукою почала забирати уявний подразник. Та я не відступав. Соломія чомусь здалася милою, такою спокійною, й мені захотілося її спокою. Вже ледь стримував сміх, не від комічності ситуації, аж ніяк. Від милості, яка зашкалювала по всіх фронтах. 

Коди ж дівчина відкрила свої заспані очі, я вже не стримувався. Сміявся щосили. Вона в шоці, звідки взялося пір’я. Вибігла з авто наче на пожежу. 

-Цікаво…

Перепрошую, що нові частини виходять так повільно:(

Та я стараюсь писати коли є змога)

Буду дуже вдячна за будь-яку підтримку❤️

Не забувайте ставити сердечка, зірочки, додавати цей роман у свою бібліотеку, а також підписуйтесь на автора аби не прогавити нові частини)))

      Ваш автор-новачок Зоя Кіт