9

Прогортавши меню закладу, обрала для себе салат “Цезар” з глазурованою в апельсиновому соці курячою грудкою та голубим сиром. Хоч тепер і можна не дивитися на ціни, та вибрала одне з найдешевших страв. Адріан вибрав якийсь стейк за три тисячі гривень, мама з Юрієм зупинилися на філе лосося з овочами. 

Офіціант Микита прийняв наше замовлення, і після як той пішов, Адріан з кишені штанів дістав безпровідні навушники й вткнув їх у вуха. Юрій спохмурнів, і ногою штурхнув хлопця. Це дійство було під столом, та батько з такою силою вдарив сина, що той зойкнув, скривився і почав масувати болюче місце аби зменшити біль. Тому не помітити це, було вкрай важко. 

-Юр, не копай хлопця! - при обняла мама за руку чоловіка, - Нехай молодь займається, тим чим хоче, поки їжу ще не принесли. - ласкаво мовить моя мама.

-Кохана, він просто не вихований, - зиркнув з під лоба на Адріана. - Ось, Соломійка, не поводиться як дикун! - прямо спопеляє поглядом сина, а той своєю чергою щось свайпає на телефоні. 

-Облиш сина! 

-Але…люба…

-Ніяких але, ми сюди приїхали святкувати, а не сваритися! - строго каже мама.

Через кілька миттєвостей, офіціант приносить наше замовлення. Всі страви неймовірно смачно пахнуть. Мій Цезар такий соковитий, з насиченим ароматом і смаком. Я швидко з’їдаю, бо не можу зупинитися. Тому і закінчую раніше за всіх, тож сиджу як засватана. 

На мить відвертаюсь, бо в кутку ресторану відвідувач впустив виделку, від чого я злякалась. Коли ж повертаюсь назад, на моїй тарілці з-під салату лежить шматочок Адріаниного стейка. Мої брови злетіли наверх від здивування, я переводжу погляд на хлопця, який відкинувся в позу альфа - самця на дерев’яному стільці. Адріан мені підморгує та усміхається куточком губ. 

Моє серце пропускає удар за ударом від його погляду, що пожирає. Долоні вмить пітніють, я різко розриваю наш зоровий контакт і берусь розрізати стейк. Руки трясуться, від чого виходять не зовсім гарні обрізки. Та я намагаюся зосередитися на кавалку смаженого м'яса. Але мої жалюгідні спроби зупиняє гаряча рука Адріана, яка лягає на мої руки з ножем та виделкою. Підіймаю погляд на нього, але він не дивиться на мене. Я послаблюю руки й відпускаю столове наряддя, яке одразу підхоплює хлопець і починає нарізати на ще менші шматочки, м’ясо. Його вени на руках повиходили від сили давки на ніж, відчуваю шалену, неочікувану спеку, щоки палають вогнем, серце здається здає марафон, і молюся, щоб це не почув мій недопринц. 

-Тримай, моя немічна сестричко, - уїдливо звертається хлопець до мене. - Ну як, таточку, тепер я виправдав твоє виховання? - переводить очі на батька і скалить зуби, кидаючи байдужий погляд.

-Адріане! Прошу не зли мене, тобі ж гірше буде. - попереджає Юрій. 

Мама знову прилинула до плеча чоловіка, заспокоюючи. А мені соромно від моїх думок. Він це зробив показово для батька. Не для мене. Знову наді мною посміявся. А я як дурепа розчервонілась. І чому я не можу опанувати ці почуття до нього. Можливо дійсно слід переглянути дружні стосунки з Левом. Він хороший хлопець. І мені здається я йому теж подобаюсь. Так би мовити, клин клином… 

Залишок вечора ми обговорювали моє навчання. Юрій наполягав, щоб я повернулася назад до університету “Юпітер”, а я навідріз відмовлялася. Мама підтримувала то мене, то свого чоловіка. Адріан знову весь в телефоні. І здається мені, що з кимось переписується. Не здивуюсь якщо з черговою дівчиною. Ця думка злила мене, та я старалась, справді з усіх сил намагалась не звертати уваги. Хоча інколи поглядала на нього з відвертою цікавістю і явно помітною злістю. 

Повернувшись додому, втомлена попленталась в кімнату. Вечір остаточно випив з мене всі сили, та я змусила себе прийняти душ і очистити шкіру обличчя від косметики. 

Як тільки моє замучене тіло торкнулося ліжка, я відразу поринула в сон. 

Спросоння відчула над собою чиєсь гаряче дихання. Стоп! Дихання. Наді мною. Остаточно вийшовши зі сну, бачу чоловічу постать, яка звисає над моїм тілом. В кімнаті хоч і темно, та яскравий повний місяць достатньо освічує, щоб я зрозуміла небезпеку. Вивільняю руки з-під ковдри й впираюсь в груди противнику. Намагаюсь відштовхнути його, але не виходить. Паніка всередині наростає. І в голову приходить думка, кричати. Але гаряча та велика рука лягає і міцно стискає мої уста. 

-Чшшш, сестричко…- знайомий голос ріже вуха. В ніс врізається запах алкоголю. Він пив. І коли ж встиг? 

Починаю мугикати в його руку і з більшою силою вириватися. Адріан забираю руку, але все ще продовжує нависати. 

-Що ти тут забув? Кімнатою помилився? - обурююсь я. -І коли так напитися встиг?

-Ммм…як баг…ато у тебе…зап…запитань.

-Злісь вже з мене, негайно! - ледь стримуюсь, щоб не перейти на крик. Не хочу будити батьків, і щоб вони побачили таку сцену. 

-Зна…єш, ти т…так смачно пах…пахнеш - його сп'янілі очі видають хіть. І мені стає по справжньому страшно. Ніколи не знаєш чого очікувати від п’яної людини. 

Адріан опускається і носом втискається в мою шию. Відчуваю як він принюхується, і вологими губами торкається шкіри. Я покриваюсь сирітками. Його хватка слабне, і він всім тілом лягає на мене. Посапує в шию, щось бурмоче і повністю відключається. 

Мої жалюгідні спроби вилізти з-під тушки хлопця були не успішні, тому я змирившись все ж заснула в його, свого роду, обіймах.