8

Вдома вже на мене чекала мама, одягнена у вишуканий діловий костюм лілового кольору, а поруч Юрій сидить на шкіряному дивані й передивляється теку з якимись мега важливими документами. 

І як я могла забути про сьогоднішнє свято. Адже це саме сьогодні ми всім сімейством їдемо в якийсь крутий ресторан, назви якого я навіть вимовити не можу. 

-Доню, ми тебе вже зачекалися, - з легкою злістю в голосі говорить моя мама, - Я не буду зараз підіймати цю тему з твоїм вимкненим телефоном, бо сьогодні ми святкуємо наш переїзд, тому хутко підіймайся у свою кімнату, де на ліжку тебе чекає святкова сукня.

-Але мам…- насупилась я, адже мама знає, що сукні я не ношу, ще з дитинства. Не люблю їх, коли мала була, то часто носила, але потім мені вони здалися геть не практичними. І відтоді мій максимум це спідниця-шорти, але і це не рахується, бо це більше шорти аніж спідниця. 

-Ніяких “але мам”, ти у швидкісному режимі одягаєш ту сукню, і ми їдемо в ресторан. - категорично обірвала мене вона. 

Мій погляд мелькнув на Юрія, який тільки пожав плечима, мовляв, нічим допомогти не можу і я здалась. 

На широкому ванільному ліжку лежала біла корсетна сукня. Мені вона навіть сподобалась та якби не мати, я б таке точно не вділа. Вона вище колін, і причому знатно так, але прикриває все що необхідно прикрити. Підкреслює мої маленькі груди, і силует мого тіла стає дуже жіночним, з тонкою талією, стрункими ніжками й виділеними двома вишеньками. Та попри це, в ній досить зручно. До цієї сукні я підібрала джинсові туфлі на підборах та джинсовий клатч. Нанесла легкий макіяж, і накрутила локони, ззаду закріпила білий бантик шпильку. 

-І правда, мило… і макіяж нічого такий вийшов. - поправивши уявні нерівності сукні, я усміхнулася відображенню в дзеркалі.

Відкривши двері кімнати, я натикаюсь на Адріана, який теж судячи з усього виходив. Я ловлю його гарячий погляд, який нахабно ковзає по мені та жалить місця, де він затримується довше. В момент мої ноги стають подібно желе, я покусую нижню губу, і зізнаюсь, теж ледь ковзаю по хлопцю очима. На ньому кремова сорочка, на якій розстібнуті верхні ґудзики, тому видніється крихта підтягнутого тіла. Чорні класичні вільні штани й в руках молодик тримає такий же піджак. 

Стискаю дверну металеву ручку і різко закриваю за собою двері, від гучного звуку Адріан оговтується і прижмурившись дивиться прямо в очі. Моє серце з неймовірною швидкістю колотить, і я боюся, щоб Адріан його не почув, в цій тиші. 

-Ну Адріане, не можна ж так відверто роздивлятися свою С.Е.С.Т.Р.У. - підходжу ближче до нього, роблю милу мордочку і таким же милим знущальним голоском порушую кляту тишу. 

Я чую як він важко ковтає слину, його адамове яблуко судомно сіпається. Та я продовжую дивитися у вічі, не відводячи очей. Відстань між нами неймовірно мала, якби він хотів мене поцілувати, я б навіть не встигла йому завадити. А може й не хотіла б завадити, хто зна. 

-Сестричко, тебе так змінило лише одне плаття, навіть я завис. В моїй голові, ти скидаєш цю бісову коротку сукню і лягаєш оголена на моє ліжко, до тебе приєднуюсь я і ми палко кохаємось. - він скоротив відстань, і тепер я відчуваю його гаряче дихання біля мочки вуха. Від його слів, мої щоки покриваються червоним відтінком, а він уїдливо усміхається. 

- Фу, ніколи цього не буде. - намагаюсь руками відштовхнути хлопця та він не піддається і все ще нависає наді мною. 

-Не говори гоп… Я обов'язково вкладу тебе у своє ліжко, - я відчуваю його дихання, яке при кожному слові б’є мене у вухо, він рукою бере прядку мого волосся і накручує собі на палець, поки я кліпаю своїми намальованими віями. - Тобі сподобається, обіцяю. - промовив це і різко потягнув волосся до низу. 

Ні, не вирвав і на цьому вдячна, але болить і прядка розпалась, тепер треба йти накрутити заново.  Після мого тихого писку Адріан відступив і направився до сходів. А я забігла у ванну та швиденько поправила зачіску, яку безбожно зіпсував хлопець. 

Інтер’єр ресторану на найвищому рівні, видно, була прикладена рука професійного дизайнера. Кришталева люстра, яка висіла посеред залу виблискувала і переливалася. Всі столики заброньовані, тому поки нас провели до нашого столу, я встигла все роздивитися, тут не, те що всі столики зайняті, тут вільного стільця не знайти. Невимушена жива джазова музика, легке освітлення, пари, що танцюють, і парубки, які освідчуються коханим. І все це так і пахло багатством, грошима, діамантами, аж нудити почало.