Глава 40

Галинка, ніби на автопілоті, зробила міцної кави та нехитрий бутерброд, намастивши на хліб масло та поклавши зверху шматочок сухого сиру, що несподівано знайшовся у холодильнику. Поспішати їй було нікуди, тому вона сиділа на кухні, з головою занурившись у невеселі думки. Хоча зранку у неї не було заплановано занять, тому вирішила трохи попрацювати, привести справи до ладу. Ще з вечора вона запланувала розібратися з паперовою роботою, яка несподівано накопичилася і потребувала уваги.

Тому Галинка вирішила зранку заповнити необхідні журнали та плани занять, про що їй неодноразово нагадували на роботі. Та вона вперто продовжувала сидіти за кухонним столом, не маючи сил взятися за роботу. Тим більше, неврівноважена поведінка Гришки не йшла з голови. Якщо раніше подібна поведінка чоловіка не дуже її хвилювала, адже була нормальним явищем, то сьогоднішнє повідомлення її дуже вибісило. Поспіхом написані пару слів, з помилками, говорили про те, що Гриша дуже знервований.

Цікаво, що там йому нарозповідала Нора? Які ж докази чи аргументи навела, що він добу не з’являється вдома і не хоче з нею розмовляти? Зі слів Степана, вона була не менше ревнивою, ніж Гриша, тому, зустрівши рідну душу, вона могла вилити на його голову чималий казан помиїв. А знаючи Гришу, він лише згідно кивав, ще більше розпалюючи свою ревність зсередини.

Чому він не бажає просто зателефонувати та поговорити, якщо вже боїться виказати претензії прямо в очі? Де він зараз? Відсиджується у друзів, не бажаючи нічого пояснювати. Та чи у друзів? Його ревнощі перейшли вже всі межі. Якби вона дізналася про щось подібне, то в першу чергу, поговорила б із чоловіком. Але Гриша не такий… Якщо він щось утовкмачив у свою ревниву голову, то нізащо не захоче слухати ніяких пояснень.

Раптом вона задумалась. Відчуваючи, як закрутилася голова, попрямувала до спальні. А що її тримає поруч з чоловіком, який тільки те й робить, що не ночує вдома і влаштовує скандали? Ще й прикривається піклуванням про сім’ю. Невже минулі трагедії настільки сильно зв’язали їх долі, та продовжують тримати разом? Важко осіла на ліжко, обхопила себе руками, почала хитатися зі сторони в сторону.

Що вона очікує від нього у сімейному житті? Замість підтримки — він тікає у майстерню, залишаючи її одну на самотині. Може дійсно варто відпустити один одного? Так буде краще для обох. Ну не може вона продовжувати вічно його чекати, хай він і прикривається заробітками. Та хто ті заробітки коли бачив? Живуть на її зарплату, а його заробіток іде на розвиток так званого бізнесу. Дійсно, досить. Рішуче встала, ніби струсивши з себе минуле. Підійшла до дзеркала, провела щіткою по густому волоссю. Пронизливі зелені очі зблиснули під сонячним промінням. Гарна, нічого сказати, гарна екзотичною красою, яка скоро зів’яне від такого відношення.

Прошепотіла про себе:

— Потрібно переступити минуле. Рано хоронити своє життя та жити лише спогадами та марними сподіваннями. Я не можу більше так жити. Це не життя, а існування! Поговорю відверто з Гришею, і все вирішиться. Тільки, де ж його дідько носить? Занурив голову в пісок, ніби страус, і чекає, що проблеми самі вирішаться. Ще й буде висувати претензії, що вона винна у його бідах.

Рішуче попрямувала до дверей, почепивши на плече сумочку. Досить себе нуртувати! Та не встигла торкнутися дверної ручки, як голосний звук дзвінка примусив здригнутися тіло. Хто б це міг бути? Поглянувши у вічко,  закам’яніла – там стояв поліцейський і настирливо натискав кнопку дзвінка. Галинка широко відчинила двері, і не вистигла запитати про мету візиту, як почула:

— Дозвольте відрекомендуватися, я – капітан Сліпченко. Начальник карного розшуку. Ось мої документи, – і перед Галинчиними очима промайнуло посвідчення, – Тут проживає Григорій Стельмах?

Дівчина повільно кивнула, холонучи від жаху.

— Зайдемо в квартиру, чи стоятимемо під наглядом цікавих сусідів?

— Так. Звісно, проходьте, – Галя ще не відійшла від офіційного тону представника влади, тому не дуже розуміла, що відбувається. Їй чомусь здалось, що цей візит не принесе їй нічого хорошого.

— В мене є до нього кілька запитань. До речі, ким ви йому доводитесь?

— Я його дружина.

— Де він зараз перебуває? На роботі сказали, що його сьогодні не було.

— Зараз я не знаю, де він знаходиться, — похитала головою, вирішивши сказати напівправду, щоб потім уже якось повідомити його про прихід поліції, — А що сталося?

Чоловік помітив невпевнений рух головою, здогадавшись, що дівчина знає, або, принаймні, уявляє, де перебуває її чоловік. Але чи то з боязні, чи то з іншої причини приховує це. Тому він продовжив випитувати, проігнорувавши її питання.

— Якщо знаєте, де він зараз перебуває або маєте якісь припущення, раджу негайно повідомити мені. Не робіть собі та йому ще гірше. Вас можуть затримати як співучасницю злочину.

— А що сталося? Навіщо ви його шукаєте? Він щось накоїв? – запитання посипалися одне за одним, Галинка хотіла знати все і відразу.

— Він обвинувачується за статтею про умисне знищення майна, тобто у підпалі майна відомого бізнесмена Марчука Степана. Сьогодні вночі майже вщент згорів склад на вулиці Зеленко. Камери стеження зафіксували людину, схожу на вашого чоловіка, яка обливала бензином складську будівлю, а потім її підпалила.

Нервово глитнувши, ухватилася за одвірок:

— Це якась помилка. Ви впевнені, що це він? – чорнявка не могла повірити у слова поліцейського, ноги підкошувались, і вона ледь не впала.

Капітан вирішив трішки заспокоїти вразливу дівчину, тому трішки пом’якшив тон голосу.

— Не хвилюйтеся. Я ж говорю, що камери зафіксували людину, схожу на вашого чоловіка. Чуєте: схожу. Тобто без відповідної експертизи підтвердити це неможливо. Можливо, він ні в чому і не винний. Просто схожий на ту людину з камер. Тому у ваших же інтересах підказати нам, де знаходиться ваш чоловік.

— Що йому за це буде?