Глава 38

Нічні ліхтарі освітлювали автівку, що летіла на шаленій швидкості до пункту призначення. Підступний план визрів у голові Григорія майже відразу: облити бензином і підпалити велетенський новенький склад нахабного Степана. Нехай знає, як посягати на чужих дружин. Не все можна купити за допомогою великих грошей. Він думав, що коли Галинка дізнається, як Степан втратив своє багатство, відразу втратить до нього цікавість і продовжуватиме щасливо чекатиме Гришку з роботи.

Спочатку хотів намилити обличчя колишньому другу, та розумів, що зараз це не вдасться. Той просто не захоче його слухати, тим більше, зустрічатися. Тож цю ідею Гришка відкинув відразу. Це нічого не дасть. Та й підкрастися до Степана непомітно не вийде. Часто Марчука супроводжують охоронці, і напад закінчиться зовсім не так, як хотілося. Той може викликати поліцію, і просто запроторить Гришку у відділок, як божевільного хулігана.

От набагато краще спалити надбання Степана, досадити тому багатію, який посягнув на кохання любої Галинки. З’ясовувати відносини з дружиною вирішив пізніше. Чомусь він думав, що Галя просто повелася на гроші Степана, навіть не припускаючи думки, що дружина з ним нещаслива, і може просто покохати іншого. Вона ж не винна, що за всі кляті роки після випускного Степан виношував плани відносно неї.

Стельмах навіть не задумувався, що біля складів теж є охорона — завжди можна знайти якусь шпаринку, чи пробратися з чорного входу під виглядом робочого. Тим більше, він не встиг перевдягнутися після трудового дня і був одягнений у робочий комбінезон. Якщо охорона і помітить його то, скоріше за все, прийме за одного із працівників, що допізна затримався на роботі.

Припаркувався неподалік від вибраного складу, який височів над іншими будівлями, підсвічений десятками ліхтарів. Рішуче вийшов з автомобіля, дістав з багажника каністри з бензином, дбайливо загорнуті ганчір’ям. Глибоко вдихнув повітря в груди і, насунувши кепку на самі очі, ніби злочинець прокрався до чорного входу. На диво, ніхто його не зупинив — можливо охоронці не дуже дбайливо виконували свою роботу або удача була на боці Гришки. Щедро полив бензином власність Марчука, відчуваючи ні з чим незрівнянну насолоду. Ось тепер за все відповіси, нахабний злочинцю! З одного боку це була чорна ревність, коли Степан посягнув на його власність, його Галю, якій він дуже допоміг у скрутну хвилину і яка повинна бути йому дуже вдячна. А з іншого боку, Григорій виплескував заздрість, якийсь затаєний душевний біль, що самому слід майже цілодобово гарувати у майстерні, коли колишній однокласник просто отримав все, що забажав, лише вдало одружившись на доньці мільйонера. Тобто Степану дісталося все просто так, без жодних зусиль. Коли справа була зроблена, Гришка задоволено посміхнувся, чиркнув запальничкою, і синій вогник весело побіг по доріжці.

— Тримай, це тобі за все! Гори синім полум’ям!

Із радісним відчуттям виконаного обов’язку розвернувся і попрямував до автівки, яка була схована від зайвих очей. За ним здіймалося вогненне марево, вибухаючи в небо язиками полум’я і чорними стовпами диму. Мабуть, на складі знаходились легкозаймисті матеріали, які допомогли підпалювачу у його чорній, але, на його погляд, справедливій справі. Почулися крики. Завила сирена протипожежної безпеки, та Гришці вже було все одно. Він свою справу зробив, і поки всі кинуться гасити пожежу – він буде вже далеко.

***

У двері Галинчиної квартири настирливо задзвенів вхідний дзвінок. Вона заледве очуняла від звуків, які навпіл розірвали її солодкий сон. З допомогою цілющих чаїв від Гаврилівни вона змогла швидко засинати, і хоча б уві сні позбутися гірких думок. Сьогодні їй снилася маленька дитинка з допитливими оченятами, яка простягала до неї кумедні пухлі рученята і називала мамою. Залишалося зробили крок і притулити до себе дитяче тільце, яке так солодко пахло, але ж дзвінок… розбив на друзки сновидіння. Заледве розклепавши повіки, майже не розуміючи, що робить, поволі пішла відчиняти. Кого це принесла нелегка посеред ночі? Григорій скористався б ключем, та ще й есемеску давно кинув, що буде пізно.

Глянула у вічко, і відсахнулася від здивування. По той бік дверей несамовито натискав на дзвінок Степан Марчук — зібраний і рішучий, готовий навіть вибити двері, якщо йому не відчинять. Він виглядав дуже збудженим та серйозним: зелені очі кидали навсібіч блискавиці, а вуста міцно зімкнулися.  В голові Галинки застукала думка, що сталося щось жахливе, і цей візит не принесе їй нічого хорошого. Тремтячими руками відкрила двері, знявши з ланцюжка.

Чоловік увалився в кімнату, вхопивши в обійми Галинку. Однією рукою підтримував її, а іншою зачинив за собою двері. Спрагло шепотів:

— Галю, Галинко, з тобою все гаразд? Я так злякався, що з тобою щось сталося…

Шалені поцілунки вкривали її щічки, вії, припали до пухких вуст. Чорнявка стояла ошелешена поведінкою Степана, навіть обіперлася руками в груди чоловіка, намагаючись його відштовхнути. Та настирливі чоловічі руки продовжували обстежували її тіло, а гарячі вуста обсипали поцілунками кожен міліметр обличчя, збурюючи з самого денця душі весь той жар, що дрімав у ній скільки років. Дівчина опустила руки, не маючи ні сил, ні бажання опиратися цим жаданим рукам, танула в обіймах, дозволяючи Степану все, що він так прагнув. У цей момент усе для неї перестало існувати: зникла образа на Гришку, забулися трагедії минулого, випарилось відчуття того, що вона робить щось протизаконне. Хотілося жити і любити прямо тут і зараз. Ох, якою ж грішною вона себе відчувала, але ж їй так подобалося опинитися в вихорі почуттів. Вона прагнула  розчинитися в обіймах коханого чоловіка, відчути трепіт кожної клітинки тіла, бажання, щоб ніколи не припинялися такі солодкі доторки, що зводили її з розуму.

Раптом, ніби щось згадавши, Степан відірвав її від себе, пильно глянувши в очі:

— Моя маленька дівчинка! Зараз не час. Хутко збирайся, і до мене в машину. Нічого не запитуй – я тобі по дорозі все розповім.