Глава 36

Сповнений душевного сум’яття Григорій Стельмах не знав, куди подітися від сорому. Він заледве дочекався вечора, а потім майже до опівночі колупався біля своєї нової іграшки – майже розібраного автомобіля. Цей зломок він придбав за безцінь, і коли не було замовлень, по гвинтику скручував та розкручував, тим самим шукаючи собі заняття. Додому йти зовсім не хотілося, адже він не знав, як дивитися в очі дружині. Йому здавалося, що Галинка миттю здогадається про його зраду і нізащо не пробачить йому. Тому він ще завзятіше крутив гайки, не знаючи, що робити далі.

Бухгалтерка Кіра ще зранку, ховаючи очі, зібрала всі документи і відпросилася додому, тримаючи за руку зарюмсаного Максимка. Вона тихим голосом повідомила, що погано себе почуває, і декілька днів попрацює дистанційно. А якщо потрібно, то вона постійно на телефоні. Як же Гришка її розумів, та не міг нічого вдіяти. Він все-таки зрадив і її почуття, дав примарну надію на влаштування власного життя. Та хіба ж вона могла зрозуміти, що Григорій і сам іноді не знає, чого хоче, і часто діє імпульсивно, всупереч логіці.

З одного боку, може б краще пошукати їй заміну, та хто погодиться на таку зарплату? Та і в чому вона винна? Більше він ніяк зараз не може платити. Виплата премій – це одне, а стабільна висока зарплата для класного спеціаліста – зовсім інше. Чоловік і сам розумів, що тепер бачити Кіру стане нестерпно, вона перетвориться на постійне нагадування його гріха. Тим часом йшов із майстерні останнім, працівників давно відпустив по домах.

Хотів знайти для себе час, щоб подумати. Для себе твердо вирішив тримати дистанцію з Кірою, і поступово все забудеться, а може білявка сама знайде іншу роботу згідно своєї кваліфікації, та сама звільниться. Це був один із життєвих принципів Григорія – якщо не знаєш, як вчинити, то залиш так, як є, а через деякий час проблема сама вирішиться. В такому разі хоч не відчуватиме себе винним, що її звільнив і позбавив хоч якогось доходу. Вона ж не сама, он який бравий козак підростає. Гришка все ніяк не міг собі зізнатися, що сильно прив’язався до хлопчини, відчував ніби гордість за його досягнення, успіхи в навчанні, радів, коли лікування давало результати.

За такими невеселими думками замкнув двері майстерні і відправився до гаражів, де чекало свого часу його вірне авто. Завівши машину, в черговий раз замилувався бездоганним звучанням двигуна, рушив потихеньку вулицями великого міста. Хоч-не-хоч, а додому повертатися доведеться, а в дорозі заспокоїть нерви, і вдома робитиме вигляд, ніби нічого й не сталося.

Швидкісна поїздка по спорожнілому шосе завжди заспокоювала нерви. Чоловік полюбляв проводити час в дорозі, що давало час подумати. Тільки цього разу подумати над складною ситуацію не вдалося. Яскраві фари висвітили на обочині дівчину в розкішному блискучому платті, яка голосувала, махаючи зустрічним автомобілям пляшкою коньяку. Вона не була нещасною жертвою домагань, адже в очі Гришці відразу кинувся недешевий одяг дівчини.

«Що це за маячня? Якась божевільна багата фіфа посварилася зі своїм спонсором, і тепер шукає, як добратися додому? Краще б влаштувалася на роботу, ніж отак пропонувати себе за шубу та золото!»

Григорій натиснув на гальма, адже невідома білявка рішуче прямувала до проїжджої частини, не усвідомлюючи, що може потрапити під колеса. Пильніше придивившись, помітив, що дівчина дуже схожа на колишню однокласницю Елеонору Крапівіну. «Невже це Нора? Але що вона тут робить у пізній час і в такому стані? Потай гуляє від чоловіка? Що ж – у багатих свої таргани в голові. Мені б таке життя, щоб не працювати, і мати все, що забажаєш. Дивно, що поліція ще не затримала білявку, яка заледве трималась на ногах».

Григорій різко зупинив автомобіль за пару метрів від дівчини, із сумом відчуваючи запах паленої гуми. «Ще не вистачало, щоб через цю малахольну довелося міняти гуму», – зі злістю подумав, привідкрив дверцята, з наміром добряче вилаяти колишню однокласницю, якщо це виявиться дійсно вона. Та потім зі здивуванням таки впізнав Нору і гукнув:

— Норо, привіт! Сідай, підвезу.

Якусь мить білявка намагалася зметикувати, хто це звертається до неї на ім’я, однак підійшла ближче і заглянула в машину. Раптом відсахнулася, і зайшлася нервовим сміхом, від якого схилилася навпіл. Вечір продовжував підкидати сюрпризи, тому знервована багатійка більше не змогла стримуватися.

Чоловік здивовано дивився на неї, відчуваючи, що з нею не все гаразд. «Що з нею відбувається? Вона поводить себе так, тому що побачила мене?» Довелося Гришці вийти з автівки і допомогти дівчині сісти в салон. Нора не була схожа на себе колишню — випещену білявку з вищого суспільства, яка вдавала із себе неприступну аристократку. В автомобілі Стельмаха сиділа нетвереза особа з розкуйовдженою зачіскою, брудній сукні, що прилипла до тіла, з розводами на тканині, підозріло схожими на кров, а на долонях змішалася земля і червоні плями.

Гриша з жахом глянув на дівчину:

— Тебе хтось образив? Ти ж уся в крові! Спочатку в лікарню чи в поліцію?

Білявка гикнула, намагаючись сфокусувати погляд, а потім прохрипіла:

— Гришенька! Життя мене образило! Давай на нього заявимо в поліцію!?

— Давай я наберу Степана. Він, напевно, хвилюється за тебе, — намагався хоч чимось допомогти. Вже почав розвертати автомобіль в напрямку лікарні, — Тобі потрібна медична допомога.

Дівчина вхопила його за руку, і вже тихше додала:

— Відвези мене додому, в заміський будинок. Не хочу нікого бачити, не потрібно нікуди телефонувати. Адресу знаєш?

Григорій кивнув. Звичайно, він не раз чув про розкішний маєток Марчука. Ще раз вивернув кермо, і автомобіль полетів нічним містом у зворотному напрямку.

— Ну якщо тобі не потрібна медична допомога, тоді їдемо до тебе. Тільки ти мені все детально розповідаєш.

— Ти дійсно хочеш це чути? — прошепотіла Нора, вдивляючись у вікно, — Це ж тебе теж стосується.

— Мене? Яким чином? Я просто хочу тобі допомогти. А якщо це Степан тебе образив, то на нього теж можна написати заяву в поліцію.