Глава 32

Після слів Григорія непрохані сльози навернулись на очі білявки. Нарешті оцінено її професіоналізм, і ніхто в майстерні їй не докоряє статусом матері-одиначки. У перші дні вона чула на свою адресу недвозначні натяки, але це були незлі, милі жарти, якими чоловіки зазвичай хочуть позагравати до жінок. Та вона на них не ображалась, хоча їй спершу було якось некомфортно у чоловічому колективі.

Та згодом вона звиклася з тим, наскільки ці хлопці, а особливо керівник — добрі, чутливі люди. Тож їй було дуже приємно почути слова вдячності про її працю від цього неговіркого, строгого чоловіка, який, здавалось взагалі не знає ніжних слів. Коли він погукав її до кабінету, вона встигла за секунди прокрутити в голові можливі варіанти розмови: від – ми не можемо вам оплачувати повний день, до – ви, на жаль, не підходите, і вам потрібно звільнитися.

І коли Григорій урочисто промовив, що задоволений її роботою, та навіть більше – підвищує їй зарплату, у Кіри просто не витримали нерви. Гроші допоможуть вчасно пролікувати синочка, купувати йому ліки та кращу їжу. На віях забриніли сльози, які вона швидко змахнула тильним боком руки.

Але де пару сльозинок, там ніби море прорвалося — сльози полилися річкою, виплескуючи біль останніх років, коли їй буквально доводилося виживати, існуючи з тимчасових заробітків. Якби не старенька квартирка, яку їй залишила у спадок далека родичка, то вже б певно нікуди було йти. Батьки відразу відмовились від спілкування з нею, а сестра зневажливо відверталася, а потім перестала відповідати на дзвінки. Єдиний, хто допомагав, це двоюрідний брат Мишко, з яким вони товаришували з дитячих років.

Тим часом у чорних очах Стельмаха промайнув біль, та лише на якусь мить. Він рвучко підвівся і підійшов до працівниці, яка ніяк не могла дати раду своїм почуттям. Простягнув серветку, щоб витерла заплакані очі. Поведінка Кіри його дуже здивувала, і він дуже хотів дізнатися про її причину.

— З вами все гаразд, Кіро? Я вас чимось образив?

Серце дівчини забилось ще швидше. Вона взяла серветку, а потім встала і пригорнулася до начальника, ніби шукаючи в ньому якусь їй відому розраду. Їй хотілося заховатися на грудях у свого керівника, якому вона таємно симпатизувала, і який для неї був еталоном справжнього чоловіка.

 Вдихнула запах його лосьйону після гоління — запаморочливий з нотками хвої. Обвила його плечі руками і сильніше притиснулася до м’язистого тіла. Який же він насправді привабливий. Її руки пройшлися його спиною, спустилися нижче, перейшли наперед, після чого продовжили обстежувати шию і торс.

Григорій застиг на місці, не очікуючи подібної ласки. На якусь мить йому потьмарилося все. Він забув, що знаходиться на роботі, що за дверима знаходиться маленький Максим. Забув, що на нього вдома чекає Галинка, забув що ніяк не можна давати марної надії цій блондинці, яка і так в житті пережила немало. В цей час в його обіймах тремтіла від жаги тендітна жінка, пристрасть до якої раптом так різко, до жагучого болю, пронизала його тіло.

Все життя він страждав від кохання до Галинки, постійно ревнував її, безпідставно підозрював у неіснуючих зрадах, але й тримав на відстані, сам не розуміючи, навіщо так робить. Та інакше не міг. В його душі спав вулкан пристрасті, та він не припускав, що перед Галинкою можна показати таку тваринну жагу. Дружина залишалась для нього трохи відстороненою, якоюсь непристосованою до життя, вона жила в своїх мріях, і він якось поступово віддалився від неї. А от Кіра… Ох, він відчув і в ній той шалений вогонь, ту тваринну пристрасть, яка дрімала в ньому самому.

Кіра продовжувала гладити чоловіка, відчуваючи, що його пронизала блискавка збудження, яка миттєво передалася і їй. Тілом Григорія пройшла дрож, дихання збилося, голова замакітрилася. Кожну клітинку опалило незбагненне бажання оволодіти білявкою, і він не міг більше стримуватися. Він легко підхопив дівчину, і посадив на стіл. Руки чоловіка нетерпляче гладили її гнучке тіло, яке відзивалося на палкі доторки, збуджено вигиналося йому назустріч. Раптом, ніби щось згадавши, Григорій із жалем відірвався від жаданого тіла, швидко підійшов до дверей і провернув ключ, а потім рвучко рушив до вікна і одним порухом натиснув на шнурок жалюзі.

— Тепер нам ніхто не заважатиме, — хрипко прошепотів на вухо білявці.

— Так, зроби це, Гришо, — промурчала Кіра, яка важко дихала, відчувала, як заважає їй одяг. Вона одним рухом зірвала із себе блузку, після чого взялася здирати з керівника сорочку. Бухгалтерка вирішила все-таки поборотись за своє жіноче щастя, якщо та інша, його дружина, напевно, не цінить такого мужнього чоловіка.

Серце Григорія нестримно калатало в грудях, підкоряючись шалу пристрасті. Про наслідки так не хотілося думати. Напруга останніх днів, ба, навіть років, розчинялася, танула під вмілими пальчиками і губами білявки. Нарешті він міг відчувати себе чоловіком, який нікому і нічого не винен, і просто насолоджуватись моментом.

Нарешті Григорій зміг відірватися від Кіри. Обоє важко дихали від шаленства, котре так несподівано їх захопило. Чоловік не стримався, пригорнув білявку до себе, злегка торкнувся губами жилки на її тендітній шиї. Потім різко відсторонився, почав похапливо одягатися. Кіра зісковзнула зі столу, підійшла до нього зі спини і пригорнулася до нього гарячим тілом:

— Гришо… — прошепотіла прямісінько йому у вухо. Гаряче дихання огорнуло його, приносячи щем за тим, що сталося. Застигнув на мить, не знаючи що відповісти, що сказати, як виправдатися. Він як-не-як одружений чоловік, і навіть у думках не думав зраджувати Галі, навпаки, сам постійно ревнував її до гарячки, зводив із розуму своїми підозрами. Нарешті знайшов сили повернутися, і глянути в сині очі, які щось чекали від нього. Зізнань у коханні? Ніжності? Чого? Вдихнув глибоко повітря, і вирішив сказати так, як є:

— Кіро, я кохаю свою дружину і ніколи з нею не розлучуся. Це була хвилинна слабкість, — на мить замовк і захриплим голосом додав, — Ти б могла відмовити.