Глава 31

В цей час Григорій Стельмах навіть не думав повертатися додому, тому даремно Галинка поспішала, щоб встигнути розігріти вечерю та провести вечір з чоловіком. Повернувшись у пусту квартиру, вона зітхнула і поставила чайник. В повній тиші поласувала чашкою відвару з трав, що їй подарувала Гаврилівна зі смачним полуничним джемом. Їй відразу полегшало на душі, і вона намагалася в черговий раз зрозуміти поведінку Гришки.

Часом на нього находило якесь душевне просвітлення, і він влаштовував дружині романтичні вихідні, каючись перед нею в черговий раз за неуважність та обмаль вільного часу. Однак він не міг довго грати роль турботливого чоловіка, хоча і кохав Галинку. Принаймні, він так вважав. Увесь час йому було кудись потрібно, постійно знаходились нагальні справи, які потребували термінової присутності.

Ось і виходило, що тільки-но він вирішить провести час із дружиною, як йому ставало нецікаво, і він шукав привід, щоб поїхати в свою майстерню. Можливо, він відчував, що вони з Галинкою зовсім різні, і замріяна художниця не розуміє його, не хоче розділити його прагнення розширити майстерню. Невже їй невтямки, що розширення бізнесу принесе добробут в їх родину?

Йому здавалось, що він вкрав її у всього світу, та чомусь таке щастя видавалось якимось фальшивим. Можливо, якби у них народились діти, все було б зовсім інакше. Одна за другою трагедія не зблизила їх, а поступово віддалила. Оті крихти тепла та піклування, які Галинка отримувала після чергової трагедії швидко випаровувались, і чорнявка на тривалий час залишалась наодинці з сумними думками.

Галя, щоб заглушити ядучу біль серця, проводила багато часу за малюванням, занурювалася у життя своїх учнів, яких частенько возила на різноманітні конкурси. Квартира сяяла чистотою, та одночасно перетворилася на пустку, тимчасове пристанище двох людей, які невідомо яким чином вирішили об’єднатися у спільну родину.

Стельмах прикривався роботою, де й проводив більше часу. Вже ж тут посеред хлопців-майстрів йому було значно легше, ніж удома, тут можна було не слідкувати за собою, за словами. Навіть нова молоденька бухгалтерка Кіра гарно вписалася в чоловічу компанію, про що він чув неодноразові схвальні розмови від працівників. Та це й не дивно, адже з дитинства більше проводила часу в хлоп’ячій компанії, де їй було краще, ніж з дівчатами.

Як на диво, блондинка не тільки прекрасно зводила бухгалтерські звіти, а й розбиралась в ремонті автомобілів. Одного разу Стельмах помітив, що дівчина підійшла до брата і разом схилилася над відкритим капотом автомобіля. Підійшовши ближче, він з подивом помітив, що Михайло радиться із сестрою з приводу поломки, а вона дає йому майже професійні поради. Дійсно, при цій поломці вона була права на всі сто відсотків. «Оце дівчина! От якби моя Галинка проявила подібну цікавість до автомобілів! Ціни б їй не було!»

Підійшовши ближче, він з хвилину прислухався до розмови, а потім пожартував, що може Кіру взяти додатково на пів ставки майстром. На ці слова дівчина якось дивно зашарілась. Та керівник не звернув на це ніякої уваги, він цінував професійність робітників, і йому була байдужа стать майстрів — лише б робота була виконана гарно і вчасно. Цього дня він, як і в більшості випадків, пізно ввечері повернувся додому, вже в дорозі помітив есемеску дружини, що вона буде пізно.

Однак, коли він повернувся, дружина уже мирно спала, а може тільки прикидалась сплячою. Чоловік вирішив не будити дружину, і тихенько ліг поряд, миттєво провалившись у сон без сновидінь. На ранок Григорій швидко прийняв душ, причесав непокірне чорняве волосся, приготував пару бутербродів і кинув у сумку. Робота не могла чекати, тим більше, замовлень було багато. На прощання поцілував сплячу дружину у розпашілу щічку. Вона, не прокидаючись,  повернулася на іншу сторону і вкрилася з головою.

«Спи, кохана. Ще трохи і все у нас буде якнайкраще», — різко розвернувся і вийшов у ранкову свіжість, тихенько прикривши за собою двері. Спустився у гараж, де на нього чекала улюблена «п’ятірочка», про яку він міг розповідати годинами. Сів за руль і завів двигун. Автомобіль майже безшумно обізвався, звеселивши серце. Плавно виїхав на головну автомагістраль, відчуваючи свою машину кожним нервом.

«Де б взяти більше толкових майстрів?» — думка ятрила душу. Прийшов час розширятися, справи йшли як ніколи гарно, майстерня обростала все новими клієнтами.

Під’їхавши до майстерні побачив, що двері відчинені. Мимоволі посміхнувся про себе. Кіра виявилася відмінним працівником, і з самого ранку приступала до роботи. З дозволу Григорія вона приводила на роботу свого синочка Максимка, який теж вписався в справжню чоловічу компанію. Влітку вона не мала куди подіти дитину, але ніхто не був проти, коли хлопець постійно вештався під ногами.

У багатьох майстрів були діти і вони з задоволенням доручали Максиму найпростіші завдання, чому хлопчик був надзвичайно радий. Де й поділася його хворобливість, на щічках заграв рум’янець, хлопчина розцвітав на очах. Кіра й сама не розуміла, чому дійсно хворобливий син, прямісінько на очах повертає здоров’я. Невже йому так не вистачало батька? Робітники навіть облаштували для Максимка окремий столик, де він міг гратися конструктором чи складати пазли.

Ох, як же Кіра була вдячна цим добрим великим чоловікам, які стали її справжньою сім’єю. А особливо в неї затамовувався погляд від споглядання Григорія Івановича, котрий виглядав справжнім чоловіком — з атлетичною фігурою, мужній, сильний, і такий відповідальний. От і зараз він відчинив двері в майстерню, впустивши із собою цілий світ. Кіра нервово глитнула, відірвавши погляд від комп’ютера. Начепивши найприязнішу посмішку, привіталася:

— Доброго ранку, Григорію Івановичу. Вам приготувати кави?

На хвильку він затамував погляд, ніби йому на думку прийшло щось потаємне:

— Кіро, привіт. Зайдіть, будь ласка до мене в кабінет.

Тим часом його погляд ковзнув до Максима, який крутив у руках гайковий ключ. Розмашистим кроком чоловік підійшов до хлопчини, присів поряд навпочіпки: