Глава 29

Марчук повністю занурився в роботу, бажаючи забути про всі неприємності. Та повністю відволіктись і зосередитись на роботі він не зміг, адже з голови не виходила кохана чорнявка. Занадто глибоко закарбувалися у його свідомості бездонні зелені очі, та палкий, сповнений пристрасті поцілунок, який подарувала на лісовій галявині Галинка.

Він так і не вирішив, яку тактику вибрати, щоб завоювати прихильність Галинки і запевнити її у серйозності своїх намірів почати нове, щасливе життя разом. Іноді він сумнівався, чи варто взагалі боротися за її кохання, адже наткнувся на неприступну стіну байдужості . Її поведінка не вкладалася у нього в голові. Для чого жертвувати собою і занапащувати своє життя? Він бачив, що її кохання до Гришки основане перш за все на її упертому і незрозумілому для нього почутті вини перед Григорієм. Мовляв, якби не його допомога, то хтозна, як би вона змогла жити далі.

Степан також з’ясував, що Гришці, якщо розібратися, не потрібні були ні дружина, ні діти. Він був сам по собі, звик жити, як йому подобалось, і йому було байдуже на те, що відчувають близькі люди. Єдина, хто мав який вплив на нього, та до чиїх слів він ще інколи прислухався – була його мама.

Тоді чому Галя так вперто чіпляється за човен, який небезпечно хитається на хвилях, при цьому стрімко віддаляється і не бажає, щоб вона змогла скерувати його до берега? Та факт залишався фактом. Галинка виявилась впертою у своєму рішенні — заблокувала його номер, робила вигляд, що не знає його, і не хоче мати нічого спільного. Він неодноразово підстерігав її під будинком чи роботою, намагаючись поговорити.

Та вона лише кивала байдуже головою і продовжувала йти у своїх справах. Йому так боляче було бачити її такою відчуженою, хоча він пам’ятав якою вона може бути пристрасною. Здавалося, дівчина під дією якихось медичних препаратів, надто неприродно вона виглядала. Бізнесмен не звик відступати, та цього разу, напевно його чекало фіаско. Вдома на нього теж очікувала пустка…

Елеонора відправила дітей на літо відпочивати, чим абсолютно розв’язала собі руки. Якщо раніше вона чекала чоловіка з нетерпінням, то тепер перетворилася на постійну відвідувачку барів і нічних клубів. Їй сподобалося тусити з подругами, і їх компанія постійно влаштовувала грандіозні вечірки в різних закладах.

Татусь її пішов на поправку, і зараз перебував за кордоном на реабілітації, тому більше нічого не дізнався про походеньки любої донечки. Степан подав на розлучення, але зрозумів, що це займе багато часу і сил. Нора теж найняла адвокатів для захисту. Вони добре знали свою справу, тому постійно знаходили поважну причину для перенесення судових засідань. Степану розповідали, що його блондинка завела якогось молодого коханця, та це зовсім не хвилювало, лише б не водила його додому. Нора не могла зрозуміти, що насправді Степану байдуже до її походеньок, лише б не постраждала його репутація.

Одного спекотного вечора Елеонора, як завжди, маялась безділлям у своєму маєтку. Степан, показуючи твої тверді наміри розлучитися, рідко показувався додому, хіба що за якимись документами. Після того розгрому, який вона вчинила, нишпорячи у його речах і документах, він уже мав сумніви відносно її адекватності. Чоловік навіть зміг поговорити зі свекром відносно подальшого розлучення з Норою, інтуїтивно очікуючи погроз та наказів помиритися з його донькою.

Та на диво, Данилович зреагував занадто спокійно. Тепер уже надворі не панували дев’яності, а зять із сина простих робітників перетворився для старого на сина, якого в нього ніколи не було. За ці роки вони дуже зблизилися, і Крапівін розумів, що у розпаді молодої родини не у всьому вина Степана. Занадто добре він знав характер своєї любої донечки. Тож обоє вирішили, що за помилки молодості не варто розплачуватися все життя, краще дати одне одному шанс на щастя.

Єдине, що турбувало зараз Степана, рішення суду відносно опіки над дітьми, яких він любив понад усе. Вся оця ситуація виводила з душевної рівноваги випещену блондинку, котра завжди отримувала все, що бажала. Невже Степан серйозно вирішив перекреслити все, що в них було? Невже хоче будувати своє життя окремо від неї? Не може цього бути! Що і коли пішло не так? Чергова ваза летіла в стіну, розбиваючись на друзки, як і їхнє сімейне життя. Набіснувавшись від душі, молода жінка бродила по маєтку, намагаючись скласти план повернення Степана, та нічого путнього не приходило в голову. Раптом в голову прийшла осяйна думка:

«Галка! Вона ж начебто щаслива зі Стельмахом. Разом прийшли на зустріч випускників, разом і пішли додому. А вже ж багато років разом. А якщо в неї розпитати про секретики подружнього життя? Ми ж дружили в школі, хоча зараз вона стала такою якоюсь замкнутою, замисленою в собі. Зараз вона аж ніяк мені не підходить по статусу для подруги. Однак у неї є те, чого не має у моїх випещених подруг — кохання! Вирішено — телефоную.»

Елеонора натиснула контакти в телефоні. На диво, колишня подружка відповіла майже відразу:

— Привіт, Галю! — прощебетала Нора найулесливішим голосом. Блондинка вклала у голос напускну безтурботність та бажання побачитися зі шкільною подругою.

— Норо, привіт! Як же несподівано! — Галя дійсно зраділа дзвінку, хоча й трішки здивувалася, — Я й сама хотіла зателефонувати тобі, та щось забігалась … — дівчина аж ніяк не хотіла розповідати про свій черговий нервовий зрив. Всі ми часто ховаємось під масками, намагаючись продемонструвати щасливе життя, от і Галя не хотіла виглядати перед подругою невдахою.

— Галюню, та нічого. Я ж розумію, тобі ніколи. Робота, сімейні турботи, та й чоловікові необхідно їсти зварити. Головне, що я знайшла час у своєму щільному графіку. Пропоную зустрітись сьогодні ввечері у затишному містечку. Якщо ти, звичайно, не зайнята.

— Добре. Якраз не зайнята. Сьогодні у Гриші важливе замовлення, він буде пізно. Тому для тебе я вільна.

— Як же чудово! Скину тобі адресу. Посидимо, поговоримо про своє, про жіноче. Пока, Галко. Чекаю зустрічі.