Глава 26

Уже після опівдня, коли щаслива чорнявка випурхнула з ліжка, кухня знову засяяла чистотою, а на столі гіркою височіли гарні кекси з родзинками та цукатами. Як Галя й обіцяла, коли готуєш з любов’ю, то й страва виходить найсмачніша. Окрилена увагою чоловіка, вона, ніби бджілка-трудівниця, миттю прибрала руйнівні наслідки чоловікових експериментів та продовжила його незграбні потуги. Невдовзі на кухню прийшов задоволений собою Григорій. Разом вони швидко упорались, забувши про блогера, який на застиглому екрані продовжував демонструвати ідеальне тісто. Щоправда, Гриша вже більше сидів, склавши руки, адже своє завдання витягнути дружину з депресії він виконав. Він ще не забув, на яку суму вдалося продати її картини, тому сподівався, що в гарному настрої Галинка зможе швидше взятися за мольберт. І намалює такі картини, які вдасться вигідно продати. А тоді, якщо знову пощастить, він триматиме в руках непогану грошову добавку на розвиток своєї майстерні.

Щасливі Галя і Гриша сиділи за столом смакуючи м’ятний чай, який так гарно тонізував, допомагав розслабитись. Чоловік знову продемонстрував , що є людиною настрою, і просто уплітав кекси за обидві щоки, при цьому не забуваючи хвалити, які вони в нього вийшли смачні. А все через те, що він ретельно попрацював міксером.

Григорій вирішив не згадувати дружині того, що вона вчора не зайшла на гостину до свекрів. Не читав монотонні нотації, що його мама дуже ображається на таку поведінку, і її потрібно поважати. Та він про це й забув, адже йому було зараз дуже добре. Він навіть не розпитував, де вона провела скільки часу, бо не хотів турбувати не стільки дружину, як сам не був налаштований на серйозну розмову.  

Хоча вчора в батьків він довгенько вислуховував нотації, мати постійно бурчала на нерадиву невістку. Гриша завжди перед батьками мовчки вислуховував поради, іноді кволо захищав Галинку, а вона навіть не здогадувалась, що про неї думає свекруха. От і зараз Стельмах з обожнюванням дивився на дружину, торкнувся її руки, ніжно погладив зап’ясток:

— Галинко, пропоную прогулятися містом, сходити кудись. Давненько ми нікуди не виходили. А в мене якраз гарний настрій, та й на роботі спокійно. А за мамині гостинці не турбуйся, ось на днях поїду та заберу. Поглянь, яке сонечко. Вибирай, куди сама схочеш сходити… може в ботанічний сад, де саме розквітли троянди. А може давай я тебе звожу в кінотеатр, подивимося гарний фільм. Хочеш навіть мелодраму? Обіцяю, не заснути на самому цікавому місці, як минулого разу. Можемо влаштувати свято і сходити у ресторан.

— Ресторан — це ж гроші. Ти ж сам проти даремних витрат, — підняла здивовано брови. Їй здавалась нелогічною поведінка чоловіка, адже тема зайвих затрат найчастіше ставала причиною сварок у їх родині.

— Ми з хлопцями у цьому місяці гарно заробили, є надія, що наші справи поступово підуть угору. Я й хлопцям премії виписав, і для тебе дещо залишилось.

Дівчина задумалась. Вона хотіла згодитись сходити куди-небудь, але розуміла, що тоді знову відкладається важлива розмова. Сьогодні відкладеш, потім Гриша вже завтра піде у майстерню і його знову поглинуть ремонти. Тим більше зараз він перебував у розслабленому стані, тому як ніколи готовий її уважно вислухати. Невідомо, коли знову вдасться ось так розслаблено посидіти на кухні, ніби закохана пара. Такі посиденьки все рідше в них траплялися, тому потрібно ловити момент і все-таки серйозно поговорити. Навіть, якщо цього їй не дуже хотілося. Чорнявка боялася висловити йому свої побоювання, але далі так продовжуватися не повинно. Зашпортавшись на мить і опустивши очі, промовила:

— Коханий, я хочу з тобою поговорити про вчорашній день. Так, вчора дещо трапилося, і я б хотіла це з тобою обсудити. Тому прошу, вислухай мене і не перебивай.

Григорій посміхнувся, пройшовся рукою по хвилястому волоссю дружини:

— Гальченя, не варто. Не зациклюйся. Я все розумію. Ти сходила на могилку до мами, нахлинули спогади, і ти не хотіла нікого бачити. Я все розумію…

— Так, але справа зовсім не в цьому. На кладовищі я зустріла Гаврилівну…

— Ох, ця ще мені відьма! Скільки всього мені мама про неї розповідала. Навіть у дитинстві забороняла кататися на велосипеді в тих краях. Тьху! Що вона тобі намолотила? Тим більше, не бери близько до серця те, що вона сказала. Мама говорила, що в неї уже старечий склероз. Що сама собі нафантазувала, в те й сама повірила, і язиком розплескала, — чоловік починав закипати від гніву, — Розвернулася б, і пішла від неї.

— Вислухай мене. Будь ласка, я хочу дещо розповісти. Вона мені повідала, що моя мама приворожила мого татка, щоб завагітніти. Мама вирішила обманути долю, і за це поплатилась — рано помер татко, а своє життя вона віддала заради того, щоб я була здорова. І наші ненароджені дітки … — сльози знову забриніли на віях, — насправді теж були крадені у долі, тому не вижили.

— Яка бридня! Не вір нічому! Тим більше отій, так званій, шептусі. Понапридумовує казна-що, і людей лякає. Галинко, у неї вже давно клепки з голови повилітали, не вір жодному її слову. Йди до мене, — простягнув руки, і посадив дружину собі на коліна. Руки ніжно пестили її спину, що здригалася від ридань, — У нас ще будуть діти, я в цьому впевнений.

— Ні! Гаврилівна бачить дуже багато, знає все про всіх. Так от, мені не можна народжувати. Виживу або я, або дитинка.

Стельмах покривав поцілунками обличчя коханої:

— Заспокойся, моє сонечко, не плач.

— Ти не розумієш! — різко вирвалась з обіймів, встала і стала нервово ходити по кухні, — Як нам жити, коли я не зможу народити? Тобто для кого оце все? Оці кредити, заробітки, відраховування копійки до копійки? Для кого? Я так хочу поцілувати малесенькі ручки і ніжки, побачити свою крихітку! Через мене ти не зможеш стати батьком, ти це розумієш?

Чоловік піднявся, і впіймав чорнявку в обійми. Підняв її голівку, відвів волосся, заглянув у заплакані прозорі очі, що нагадували зараз бездонні зелені озера: