Глава 23

Галинка прокинулася від різкого головного болю, що розривав голову на шматки. Її тіло покривав липкий холодний піт. Здається, вона випила ще одну пігулку, адже одна їй точно не допомогла. І ось тепер відчувала результат. Кожен порух тіла приносив біль, тож чорнявка застогнала від муки. Подивилася на порожню частину ліжка – так, Гришка не повертався додому. Такий приємний вчорашній день закінчився боротьбою зі своїми внутрішніми демонами. Дівчина вже боялася залишатись на ніч наодинці, щоб знову не поринути в гіркі спогади. Підійшла до дзеркала у ванній, і сахнулася свого відображення — на неї дивилася страшна змарніла жінка з мішками під очима, почервонілими повіками, заплутаним волосся. Набрала повні долоні води і плеснула в обличчя:

— Як же мені привести себе до тями?

Заледве причесалася, і сяк-так налаштувала чаю з пелюстками ромашок. Напій допомагав заспокоїтись, хоча від нього потягло в сон. Довго не роздумуючи, знову закуталась у ковдру і поринула цього разу в приємний короткочасний сон. У своєму напівсні-напівмареві вона бігала по ромашковому полю, збирала квіти, і прикрасила своє довге чорне волосся сплетеним вінком. Вона дихала на повні груди, і не було ніяких проблем, не переслідували втрати, хотілося жити і любити. Неждано-негадано здалеку вона побачила дивну постать, яка повільно наближалася до неї.

— Мамо! — скрикнула з подиву.

Ноги самі понесли назустріч, очі миттєво відшукували погляд найрідніших очей. Упала в лагідні обійми, зайшлася гарячими сльозами:

— Мамочко! Я так скучила! Чому ти мене покинула?

Жінка обіймала донечку, гладила по волоссю:

— Ти мій скарб, Галинко. Я теж скучила за тобою. Чому давно до мене не приїжджала? Пора дізнатися тобі правду, якою б гіркою вона не була. Час невпинно спливає, і ти повинна багато чого дізнатися. Сподіваюся, ти не дуже гніватимешся на мене.

Щось ніби штовхнуло Галинку в груди, і вона кинулася зі сну, витираючи сльози, котрі несвідомо бігли по щоках.

«Що це? Чому саме сьогодні наснилася матуся? Вона зрозуміла, що мені погано і намагалася допомогти? І про яку правду вона говорила? Дійсно, я вже давно її не відвідувала. Вже сьогодні я до тебе приїду, матусю».

Галинка почала швидко збиратися. Вкинула найнеобхідніші речі в рюкзачок, і тільки-но рушила до виходу з квартири, як двері відкрилися і назустріч їй ступив Григорій.

— Доброго ранку, кохана, — поклав на тумбочку пакети з продуктами.

Він поводився так, ніби нічого й сталося. Той факт, що він не ночував вдома і навіть не поговорив з дружиною за день не варто навіть оговорювати. А принесені продукти були найбільшим проявом його піклування про Галю. «Давненько ж ти не приносив продукти», – подумала чорнявка, – «Невже дуже їсти захотів?» Схоже було, що Галя прочитала його думки, бо Гришка широко посміхався, підняв два пакети і продемонстрував дружині. Мовляв, дивись який я молодець! Тепер маєш з чого готувати мені їсти. Раптом його посмішка зів’яла, коли очі помітили, що вона одягнена, і кудись збирається:

— Галченя, а куди це ти втікаєш? В тебе ж начебто вихідний? Ти не говорила, що кудись збираєшся.

Дівчина знітилася, ніби її спіймали на чомусь непристойному:

— Не хотіла тобі заважати… Ти ж постійно зайнятий. До речі, як там машина? Вдалося відновити? Ти ж говорив, що багато роботи, тому я й вирішила тебе не турбувати і з’їздити на могилку мами. Давно у селі не була, аж ніяково.

— Так чому не сказала? Зараз я тебе відвезу. Я ось … продуктів привіз. Досить тобі руки обривати з тими сумками.

— Але ти ж, напевно, ніч не спав. Не хотіла тебе обтяжувати, — пробелькотіла чорнявка.

Їй дуже не хотілося їхати на кладовище з Гришкою, адже відвідини могилки були для неї важливим дійством, де вона зможе побути на самотині, поплакати біля місця спокою найріднішої людини. А він просто тупцятиме поряд, раз-по-раз поглядаючи на годинник. Ще й підганятиме, мовляв, поїхали, чого тут затримуватися.

— Нічого, я тебе відвезу на кладовище, а сам заїду до батьків, – на диво, чоловік сьогодні випромінював люб’язність та турботу, які іноді прокидалися в ньому, – Мама неодноразово телефонувала, постійно запрошує в гості заїхати. От заодно і заїдемо. Сходиш на могилку, а потім повернешся до мене. Якраз трошки встигну там подрімати, поки мама гостинців наготує.

Галя заметушилася:

— Ой, це ж і нам щось на гостинець слід приготувати.

Чоловік впіймав її в обійми, заглянув в очі:

— Галюню, нічого не треба. Ми ж спонтанно приїдемо з так би мовити незапланованим візитом. Тим паче, на завтра я взяв сам у себе відгул, та й у тебе, наскільки я знаю, завтра додаткових занять немає. Подихаєш свіжим повітрям, може рум’янець на щічках з’явиться.

Чорнявці зовсім не хотілося їхати до свекрухи, яка її все більше недолюблювала. От якби вдалося народити дитину, то інакше б ставилася, а так… В очі й поза очі називає приблудою, яка окрутила їхнього синочка. Але якби Галя приїхала сама на кладовище, то стало б ще гірше — хтось би точно доніс, що була в селі, а до свекрухи не зайшла навіть привітатися.

Сільські бабусі страх як охочі обсмоктати кісточки. Байдуже про кого, лише б поплескати язиками. Про те, що відбувається в їхніх родинах, їм байдуже. А от що робиться в сусідів за високим парканом – так про це ладні теревенити хоч до третіх півнів, вишукуючи чорні плями навіть на сонці.

Дівчина глибоко вдихнула:

— Гаразд, поїхали. Тільки давай усе-таки заїдемо на ринок. Негарно їхати з порожніми руками. Хочу купити квітів, цукерок та печива. Хоч і спонтанно вирішили приїхати, та все-одно не зручно.

Всю дорогу Гриша був награно веселий, все щось розповідав про машину, над якою вони з хлопцями добряче пововтузилися. Сам собі дивувався, як можна було так розплющити автомобіль. І нічого не можна надовго без нагляду залишити у майстерні, до всього потрібна його хазяйська рука. Галинці нічого не хотілося говорити, вона була занадто виснажена майже безсонною ніччю, що вимотала з неї всі сили.