Глава 21

Пізно вночі Степан Марчук нарешті добрався до власного заміського будинку. Як не відкладав цей момент, однак додому повертатися потрібно. Степан зітхнув, і відчинив вхідні двері, очікуючи на зустріч із розгніваною дружиною. Маєток зустрів незвичною тишею і темними вікнами. Чоловік здивовано зупинився, вслухаючись у ідеальну тишу. Нора часто-густо чекала його допізна, щоб влаштувати черговий скандал. Навіть коли він весь день провів у переговорах із партнерами, завжди знаходила до чого прискіпатись. Нарешті додумався включити мобільний, адже після того, як згодився супроводжувати Галинку, вимкнув його повністю, щоб ніхто не турбував. На дисплеї відразу почали висвічуватися десятки пропущених дзвінків та повідомлень. Одне з них було від друга Івана, котрий просив перетелефонувати в любий час дня і ночі, що він негайно і зробив:

— Привіт, друже. Не помітив, як розрядився телефон, а зарядити не було де. Щось трапилось?

— І тобі доброї ночі, Стьопко, — у слухавці почулася голосна музика і гомін багатьох голосів. Здавалося, друг перебував у якомусь розважальному закладі.

— Щось термінове? Розважаєшся? Чи потрібно вирішити якусь проблему?

— Чому ти вирішив, що проблеми у мене? У мене все добре. Я просто вирішив тебе попередити. Здається, якраз, друже, проблеми у тебе. Скидаю тобі фото. Лови і насолоджуйся.

Телефон завібрував, і видав декілька фото. На пілоні вигнулася в ефектній позі дівчина зі звабливою фігурою. Блондинка не була схожа на професійну стриптизерку, однак намагалася якомога спокусливіше продемонструвати тіло у коротенькій обтислій сукні з відвертим декольте. На першому фото не було видно обличчя, помітно було лише бездоганну фігуру та біляве волосся. Пікантних фото було декілька, тому Степан з цікавістю перегортав сторінки. «Яка розкішна краля. І навіщо Іван мені це прислав? Він що – підчепив її, і хоче похвалитися переді мною?». Але що це? Цівка холодного поту заструменіла по спині. Невже це…? Ось ракурс ближче … Не може бути…

— Що за чортівня? — кісточки пальців побіліли від напруження, – Де і коли ти це зняв? Ти мене чуєш? Ти зняв це тільки-но?

— Так, сьогодні твоя дружина розважається без тебе. І я тобі скажу, що почувається без тебе непогано. Зі своїми подружками вона вже ковтнула скільки коктейлів, що не кожен кінь за раз вип’є. Стьопо, вона вже не контролює себе. Гулянка перейшла на іншу стадію – Нора вилаяла офіціантів, а тепер прогнала танцівниць зі сцени, і на всю витанцьовує, чим дуже веселить відвідувачів. Не сумніваюся, вже завтра мережа яскравітиме фото твоєї дружини. Як думаєш, на чиєму бізнесі це відобразиться?

— Де ти взагалі? Говори швидше адресу, я миттю примчу.

— Вирішив провести гарний вечір в «Індиго». І зовсім несподівано потрапив на сольний виступ Елеонори. Якщо не приїдеш, доведеться мені щось вирішувати. Мені просто її шкода. Завтра ж жалкуватиме … — невимовний сум пролунав у голосі друга.

— Друже, прошу тебе. Послідкуй за нею, щоб ніхто не чіплявся. Та відбери телефони у занадто цікавих папараці. Я вже виїжджаю.

Елеонора найчастіше від людей створювала враження вірної дружини, виваженої і спокійної. Зі сторони вона здавалася аристократичною леді з вишуканими манерами. Це тільки вдома вона показувала дикий норов розлюченої левиці, постійно влаштовувала скандали. Для неї була важлива репутація родини. Нора взяла за правило слідкувати і розкривати любовні походеньки чоловіка, а сама ж вона ніколи не вдаряла в бруд обличчям. Майже ніколи…

Десь років з п’ять назад у Елеонори трапився психологічний зрив, який перейшов у довготривалу депресію. Народження доньки трохи зблизило її зі Степаном, та Алінка підростала, викликаючи безмежну любов батька, але це аж ніяк не змусило чоловіка покохати дружину. Коханки змінювали одна одну, зводячи Нору з розуму. Одного разу навіть дійшла розмова про розлучення, та дружина ні в яку не хотіла його відпускати. Ще чого! Дати червоне світло іншим жінкам? Ніколи цього не буде!

От і сьогодні, Нора цілісінький вечір чекала чоловіка, однак чекання виявилося марним. Спочатку вона телефонувала йому, та абонент виявився поза зоною. Потім дзвонила на роботу — пусто, в його улюблений заміський ресторан — забронював столик, і відмінив замовлення, пізніше прийшла черга друзів і колег по роботі. Скрізь чула одне і те ж — не дзвонив і не призначав зустрічей.

«Точно, у коханки! Якби ж тільки знати, хто вона! Я б сама особисто їй видряпала нахабні очі!» — металася по маєтку зраненою тигрицею. Діти в цей час відпочивали у санаторії під гарним наглядом, а прислуга, бачачи такий настрій господині, злякано поховалася по закутках.

Побігла сходами у спальню, повитягувала все з шухляд шафи, де чоловік тримав свої речі. Вивертала кишені в піджаках, передивлялася сорочки на випадок слідів від губної помади — нічого. Ніби щось згадавши, розвернулася і рвонулася в кабінет внизу. Там теж перевернула все догори дригом. Витягувала шухляди, викидала папери, шукаючи хоч якогось доказу зради. Зась! Степан нічого не тримав удома. Всі контакти у нього залишались на мобільному під надійним паролем. Білявку стало трусити від хвилювання і нетерплячки.

«Якийсь Стьопка останнім часом ходить замріяний. Точно завів чергову коханку. Доведеться приймати рішучі дії. Та спочатку треба заспокоїтись, а то нерви зовсім на межі», — швидко рушила до барної стійки у кабінеті чоловіка, і дістала звідти пляшку з коньяком. Зручно вмостилася у шкіряному кріслі, закинувши ноги на стіл, на котрому завдяки її маніпуляціям царював повний безлад. Щедро плеснула напій у широкий фужер, зробила перший ковток, потім другий… Тепло розлилося тілом, проникаючи в кожну клітинку. Ще трохи – і роздратування зникло, поступившись місцем впевненості. Лінивим порухом взяла мобільний і набрала номер подружки-тусовщиці:

— Лізок, привіт, — промуркотіла у трубку, – Не відволікаю від справ?

— Привіт, зая. Давно про тебе нічого не чути. Мохом не поросла у сімейному гніздечку? — засміялася подруга, – Хочеш потрясти засмаглими кісточками?